Християнські мотиви в прозі М. Булгакова (по романі “Майстер і Маргарита”)

Роман “Майстер і Маргарита” відрізняється складністю й широтою морально-філософської проблематики. У своєму творі Булгакову вдалося з’єднати міф і реальность, сатиричне побутописання й романтичний сюжет. У романі можна виділити три плани, які взаимосвязани один з одним: реальний, біблійний і фантастичний. Зрозуміти цей складний добуток неможливо без обліку культурно-історичного контексту.

Обов’язково потрібно враховувати ті літературні джерела, на які опирався М. Булгаков. Насамперед, потрібно звернутися до Біблії, до Євангелія.

У Новому Завіті є чотири Євангелія, чотири варианта історії діянь, осуду й страти Ісуса Христа. Булгаков створює п’ятий варіант життя й смерті Иисуса Христа.

Образ Иешуа сприймається в співвідношенні з образом Христа, хоча сам Булгаков у романі ніколи не ставить між ними знака рівності. І це справедлив, тому що булгаковський Иешуа показано насамперед не як Бог, а як людина, хоча, може бути, і не совсем звичайний. Але загальна лінія євангельської біографії Христа в романі зберігається. Подібно Христу, Иешуа, молодий мандрівний філософ, прийшов в Ершалаим проповідувати своє навчання Як і реального

Христа, його після зрадництва Іуди заарештовує поліція й перідає в руки римському прокураторові Понтію Пілатові, доторий виносить мандрівному філософові смертельний вирок. Звичайно, є й істотні відмінності між героями, які стосуються фактів їхньої біографії.

Може бути, головна відмінність полягає в тому, що навчання, що проповідує булгаковський герой, тільки почасти напоминает євангельські проповіді Христа. Хоча обоє героя ніколи не відступають від своїх поглядів. У цьому, місцями реальному, а часом зовсім фантастичному романі досліджується актуальна проблема як двадцятого, так і двадцять першого століття – проблема людського самоврядування, відповідальності людини й людства за весь “розпорядок життя на землі”. Якщо людське життя дійсно виткане зі случайностей, то чи може людина ручатися за завтрашній день, за своє майбутнє, чи може людина відповідати за інших? Що ж значить керувати собою, який же людина здатна до самоврядування?

ЧиІснують які-небудь незменние моральні катеГореї, або вони всі мінливі, і людиною рухає страх перед силою й смертю, спрага влади й багатства? Ці питання ставляться автором роману в “євангельських” главах – своєрідному ідейному центрі роману. Саме в біблійних главах (їх усього чотири) Булгаков намагається вирішити ряд важливих морально-філософських проблем.

Письменник міркує про вибір життєвих путей, ведучих або до істини, волі, або до рабства, предательству, нелюдськості. Різні погляди героїв на ці проблеми стають причиною нерозуміння між Понтієм Пілатом і Иешуа. Понтій Пілат, римський прокуратор, цінує істину, розум, але вважає, що обстоятельства сильніше. Він обвинувачує Га-Ноцри в тім, що своїми мовленнями про віру й істину, про добро мандрівний философ порушував порядок Вершалаиме. Він викликав тривогу в найбільш проникливих людей, стражів порядку, до яких по своєму службовому становищу належав і Понтій Пілат.

Иешуа вірить, що людини можна зменить до кращого добром. Він уважає, що в майбутньому все будуть рівні, влади однієї людини над іншим не повинне існувати. Багатий життєвий досвід Понтія Пілата допомагає йому зрозуміти Иешуа як людини Він не хоче губити Иешуа, намагається схилити його до компромиссу.

Внутрішньо сам Понтій Пілат тужить про істину. Він почуває, що мир, виродлив і дисгармонійний, тримається на ланцюгах “віри” і “насильства”. Але в остаточному підсумку саме страх визначає вибір Понтія Пілата Цей страх породжений залежністю від держави, необходимостью випливати його інтересам. У Булгакова Пілат зображене не як кровожерливий тиран, а як хворий человек, що виявив легкодухість, за що приречено на вічні борошна.

Відступившись від Иешуа, прокуратор губить і себе, і свою душу. Навіть після фізичної смерті він приречений на моральні страждання, від яких його може позбавити тільки той, хто їх заподіяв, тобто Иешуа. Від нього Понтій Пілат наприкінці булгаковського роману підлогисподівається прощення, після чого його моральні страждання накінець припиняються. Євангельський сюжет, зображений М. Булгаковим у добутку “Майстер і Маргарита”, звернений і до наший історії. Письменника тривожив питання: “Що є істина: проходження державним інтересам або ориентация на загальнолюдські цінності?

“. Вибір Понтія Пілата свідчить про те, що в умовах тоталитарного режиму людин може вижити, якщо руководствуется державними інтересами, а не своїми моральнийними орієнтирами. Добуток М. Булгакова “Майстер і Маргарита” несе величезний духовний заряд енергії й оптимізму Дотримуючись кращих традицій росіянці классики, Булгаков кличе до світла через тьму, затверджує силу добра й мистецтва


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Християнські мотиви в прозі М. Булгакова (по романі “Майстер і Маргарита”)