“Характеристика героїв твору Вольтера “Простак”
і
Повість видатного французького філософа і письменника Вольтера під назвою “Простак” вперше побачила світ у 1867 році. У ній автор звернувся до проблеми застарілості моральних норм тогочасного суспільства, суспільства у часи процвітання європейського абсолютизму. Головним героєм твору, який вступає у конфлікт з дійсністю, Вольтер робить “природну людину” – двадцятирічного юнака, за походженням француза, а за вихованням – гурона.
Гурон (Простак) – головний герой повісті, молода людина, наполовину індіанець, наполовину
Головний герой повісті виріс серед вільних індіанців Канади, а своє ім’я – Простак він отримав вже у Франції. Так його прозвали за щиросердність і природні вчинки, які він робив, керуючись саме природними правилами, а не тими нормами і законами, що існували в тогочасному суспільстві. У першій частині повісті автор відображує образ Простака з яскраво вираженими комічними рисами. Наприклад, молода людина керується прямим сприйняттям світу і хоче хреститися прямо у річці, як це робили у часи Христа біблійні персонажі, про яких Простак дізнався, прочитавши “Новий заповіт”. Гурон мріє про весілля зі своєю хрещеною матір’ю, в яку він миттєво закохався, – чарівною Сент-Ів. Простак ніяк не може зрозуміти, чому йому неможна одружитися на дівчині, коли вона само того бажає.
А ось друга половина повісті Вольтера носить вже трагічні риси, отримує трагічний відбиток і образ головного героя твору. Прилучившись у Бастилії до мистецтв і наук, не втрачаючи своєї природної доброти, Простак поступово починає проникати у сутність життя оточуючого його тогочасного французького суспільства. Риси “роману виховання” надають повісті кілька розділів, у яких описується розвиток розумових здібностей Простака. Правильне і швидке сприйняття головним героєм повісті наукової та культурної інформації автор пов’язує безпосередньо з “дикунським вихованням” юнака, відгородженого від “забобонів” тогочасного суспільства. “Він бачив речі такими, які вони є, між тим як ми бачимо їх все життя такими, якими вони не бувають”.
Багато в чому філософія життя розкривається французьким філософом і просвітителем Вольтером за допомогою іронії. У творі “Простак” жорстка сатира і беззлобний гумор йдуть у рука об руку, що робить філософську повість ще й комедійною. Але в той час, як образ Простака викликає у читачів співчутливу, добродушну посмішку, то опис представників вищого світу Нижній Бретані читачі сприймають у більшому ступені анекдотично.
Наприклад, дядьку Простака абата де Керкабона Вольтер описує як великого любителя почитати Рабле одразу після занурення у твори блаженного Августина. А його сестру, сорокапятирічну стару діву автор зображує жінкою, яку постійно зачіпає неувага чоловіків – і англійських моряків, і юного Гурона, і інших представників сильної статі. Освічене французьке суспільства висвітлюється письменником як гучне збіговисько людей, що всі одночасно говорять та ще й перебивають один одного.
Єдиний персонаж повісті, до якого Вольтер відноситься з душевною теплотою – це кохана Простака мадемуазель Сент-Ів. Вона у повісті виступає як персонаж, що створює сюжет. І любов до неї юного Гурона, і наступні пригоди хлопця, і її трагічний, самовідданий вчинок – все це стає центральною лінією повісті, на яку нанизуються інші події. Гріхопадіння дівчини дає автору змогу змалювати істинне обличчя французької доброзвичайності. Всі чини, всі придворні посади, всі нагороди купуються у цивілізованому суспільстві не особистою самовідданістю, а юністю і красою дружин.
Отже, філософська повість Вольтера “Простак” являє собою один з найкращих літературних зразків епохи Просвітництва, який за допомогою яскравих неоднозначних образів виразно розвінчує омани тогочасного життя і суспільства.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)