Характери героїв оповідання А. П. Платонова “Юшка”
Особливістю оповідання А. П. Платонова “Юшка” можна назвати приголомшливу вірогідність описаної обстановки. У нас, читачів, немає приводу сумніватися в правдивості історії. Усе – і характери героїв, і сама ситуація – здаються цілком правдоподібними й дуже пізнаваними. Про характер людей, імена яких не називаються за рідкісним винятком, можна сказати дуже й дуже багато чого, незважаючи на те, що ми про їх дуже мало знаємося Відмітні якості цих людей – жорстокість і байдужість. Тим часом письменник ні про одну людину не говорить
Вони живуть своїм звичним життям, працюють, ростять дітей. Не роблять нічого поганого, не переступають закони, не порушують неписаних правил поводження Чому ж цим людям так досаждає нещасний старий Юшка? Адже він безпомічний і беззахисний, у ньому немає ні краплі зла. Він відкритий, як на долоні, його душі далека ненависть, заздрість, злість… Показником відносини навколишнього світу до Юшки є діти Здавалося б, у дитячій душі не повинне бути злості й заздрості.
Але Платонов малює дітей зовсім іншими. Ці діти вже засвоїли всі
Платонов не описує для нас якоїсь конкретної дитини, ми бачимо юрбу дітей, злісну й жорстоку. Ми довідаємося, що “самі діти починали серчать на Юшку. Їм було нудно й недобре грати, якщо Юшка завжди мовчить, не лякає їх і не женеться за ними. І вони ще сильніше штовхали старого й кричали вкруг його, щоб він відгукнувся їм злом і розвеселив їх. Тоді б вони відбігли від нього й злякано, у радості знову дражнили б його видали й кликали до себе, тікаючи потім ховатися в сутінок вечора, у покрову будинків, у зарості садів і городів”.
Діти вважають гарною розвагою знущатися зі старого. Дитячі душі вже порядком озлобилися, діти вже зрозуміли, що в цьому світі є сильні й слабкі. І доля слабких – терпіти мучення й знущання від сильних. У порівнянні з іншими дорослими діти слабкі, але в порівнянні з Юшкою вони почувають свою перевагу. Але не в характері Юшки було ображатися.
Старий дивно терплячий і смиренний. Він бачить у людях тільки гарне, не розуміє щирих мотивів поводження навколишніх Юшка говорив дітям: “Чого ви, рідні мої, чого ви, маленькі!.. Ви, мабуть, любите мене!.. Отчого я вам усім потрібний?..” А діти “радувалися тому, що з ним можна все робити, що хочеш, а він їм нічого не робить Юшка теж радувався.
Він знав, отчого діти сміються над ним і мучать його. Він вірив, що діти люблять його, що він потрібний їм, тільки вони не вміють любити людини й не знають, що робити для любові, і тому терзають його”. В оповіданні дуже мало сказано про дорослих людей, що оточують Юшку Однак безликі образи перехожих складаються в один, що лякає своєю жорстокістю, що здається нам огидним. “Дорослі люди похилого віку, зустрівши Юшку на вулиці, теж іноді кривдили його. У дорослих людей бувало зле горе або образа, або вони були п’яними, тоді серце їх наповнювалося лютою люттю.
“…Доросла людина переконувалася, що Юшка у всім винуватий, і відразу бив його. Від лагідності Юшки доросла людина приходила в ожесточенье й бив його більше, ніж хотів спочатку, і в цьому злі забував на час своє горе”. Чим же так досаждав нещасний старий навколишньої? Тим чи, що він був на них так несхожий?
Або тим, що він був так беззахисний? Старого називають “блажним”, над ним знущаються, його б’ють Тим часом у душі Юшки набагато більше тепла й добра, чим у всіх навколишніх. Про це ми довідаємося у фіналі оповідання, коли стає ясно, що нещасний бідняк допомагав сироті, дав їй можливість вивчитися, одержати утворення.
Характер цієї дівчини викликають повага й замилування. Вона вигідно відрізняється від всіх навколишніх. Дівчина не просто добра, вона надзвичайно безкорислива Вона готова жертвувати собою для того, щоб хоч небагато полегшити страждання нещасних хворих.
Чи заслуговують люди такої жертви? Вона про це не думає. Для неї важливо віддавати себе без залишку, нічого не залишаючи замість. Стає щиро жаль, що дівчина приїхала в місто тільки після смерті Юшки. Адже вона могла б хоч небагато скрасити його безпросвітне існування.
Юшка був зовсім самотній Хоча нещасним він себе не вважав, Він умів бачити красу навколишнього світу: “Пішовши далеко, де було зовсім безлюдно, Юшка не приховував більше своєї любові до живих істот. Він відмінювався до землі й цілував квіти, намагаючись не дихати на них, щоб вони не зіпсувалися від його подиху, він гладив кору на деревах і піднімав зі стежки метеликів і жуків, які впали намертво, і довго вдивлявся в їхні обличчя, почуваючи себе без них осиротілої. Але живі птахи співали в небі, бабки, жуки й роботящі коники видавали в траві веселі звуки, і тому на душі в Юшки було легко, у груди його входило солодке повітря квітів, що пахнуть вологою й сонячним світлом”. У цьому відмінність Юшки від всіх людей, що жили в його містечку. Юшка повна добра й світла, а навколишні загрузли в жорстокості, злості й ненависті
(1 votes, average: 5.00 out of 5)