Вс. Некрасов: Художня реальність поета
Реальність для Вс. Некрасова незаперечні, більше того – контрастно оттеняют один одного: життя прекрасне, незважаючи на те жахливе, чим вона повна; життя жахливе, незважаючи на те прекрасне, що в ній є. Ця антиномія, по Вс. Некрасову, і визначає сутність життя
Поет прагне сповільнити біг наших очей по рядках, спонукати до зосереджених, неквапливих роздумів для того, щоб тривалі паузи між віршами заповнювати власними доводами, спогадами, асоціаціями. Інакше кажучи, Вс. Некрасов бачить у своїх читачах співавторів якщо не віршованого тексту,
Розставивши деякі опорні віхи, все інше поет робить досить довільним, хитким. Не випадково у вірші – достаток невизначено-особистих займенників, прислівників, безособових форм дієслів. Чи не кожне судження коректується наступним, хоча й не заперечується їм повністю. Автор явно соромиться повчань, моральних проповідей і лише натякає на причини, що примиряють людину з життям. Найменше Вс. Некрасов
Живуть люди
Що це: проста фіксація факту або використання фразеологізму “живуть люди” з досить іронічним підтекстом? Залежно від відповіді різний відсвіт падає й на наступні вірші:
І на тієї ж самої нашій батьківщині
“Живуть”, тобто тримаються, незважаючи ні на що, або “живуть”, тобто процвітають в умовах брежнєвського розпаду? Відсутність розділових знаків не дає можливості відповісти на подібні питання з повною впевненістю, підсилює багатозначну невизначеність, властивому віршу. Не випадково й сам автор пропонує два варіанти відповіді на саме кардинальне питання:
… жити і не можна може можна але нам повезло
На таких парадоксах, що йдуть від самого життя, побудовані й багато інших добутків поета. Їхні змісти текучі, поливалентни. Відкриття Вс. Некрасова ламали затверділі эстетические канони, розширювали можливості поетичної Творчості, сприяли деавтоматизации мислення. Михайло Айзенберг характеризує цього художника як одного з “самих послідовних і плідних новаторів, чий прихований вплив випробовують уже кілька поколінь поетичного авангарду” .