Вороний Микола Кіндратович Іванові Котляревському
Був один такий час: на важких терезах
Вже хиталася доля Вкраїни,
А вона, наша ненька, стояла в сльозах
В спадiванню страшної хвилини…
По широких степах ще котилась луна,
Марний вiдгук крiвавої сiчи,
І надходила нiч – непрозора, сумна,
Що мов пугач дивилась у вiчи.
Це-не-де серед тишi ще хтось з кобзарiв
Грав, неначе прохав на подзвiння;
То не дума була, то був лiрницький спiв,
Над труною тужне голосiння.
Нiч i тиша сумна присипляла усiх,
Навiть тих, хто i в бoю не гнувся…
Коли раптом веселий, зневажливий
Серед мертвої тишi почувся!
I ззирнулися всi у питанню нiмiм:
Хто б посмiв так одважна смiятись,
Коли звикли усi, щоб не вдарив той грiм,
I вiд власної тiни ховатись?
Ще ж у памяти свiжа пoдiя була,
Як в неволi сконав Кальнишевський!
Хто ж сваволець, що має одвагу орла?
То смiявся Iван Котляревський!
Вiн спiвав i смiявся. I голос його
То лунав соловейковим спiвом,
То нараз затихав, – i вiн замiсць того
Реготався, охоплений гнiвом.
Вiн до бою не кликав, бо знав, що у снi
Спочиває натруджена сила,
Що по довгій, столiтнiй козацькiй вiйнi
Нiч столiтня тепер наступила!
Вiн
Вiдпочивши вiд бур лихолiття,
Зрозуміє причини колишнiх пригод
I завдання нового столiття.
Та вiн бачив, що люд той не мав голови,
Ща вже пан свого краю цурався, –
Тодi жовч закипала у нього в крови,
I вiн з панства того… реготaвся!
Так минали лiта… І новiтнi спiвцi
Вiдгукнулись на голос той дужий;
Засвiтились помалу в хатах каганцi, –
Прокидався слабий i байдужий.
I збирались один по другiм вояки,
I пiд прапором правди святої
Виростали з землi, шикувались полки,
Чувся поклик: до зброї до зброї!
Не неволя чужа i не сила меча,
Гаслом стало: “освiта й наука”;
Проти нападу злого i тьми i бича
Це найкраща в життю запорука!
Та не всi вирушали, вiдкинувши страх,
Як тi лицарi славнi, завзятi, –
Ще багато їх спить, поховавшись в норах,
Ми не бачимо їх на цiм святi!
Годi ж спати! Прокиньтесь! Ви спали сто лiт!
Мабуть виспались добре, нетяги!
Чи ж сховали в душi ви святий заповiт?
Чи набралися сил i одваги?
День на дворi! Нас кличе новий наш гетьман,
Не гетьман польовий, а культурний, –
Тим гетьманом у нас тепер батько Iван,
Що вказав нам шлях лiтературний!
Вiн мiж нами тепер. Вiн зiбрав нас усiх.
Хто ж на поклик його не озветься?!
Зпоза довгих ста лiт чи ви чуєте смiх?
То Iван Кoтляревсьий смiється!
30 серпня, 1903 року.
Схожі твори:
- Вороний Микола Кіндратович Іванові Франкові Відповідь на його Посланїе La poesie n’a pas la verite pour Objet, elle n’a qu’elle-meme. Charles Baudelaire[1] Hi, мій учителю і друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І невгамованим сумлінням, Життя – се дві противні...
- Микола Кіндратович Вороний В історії української культури кінця XIX – початку XX століття творчість Миколи Вороного посідає помітне місце. Він був талановитим поетом і критиком, істориком і діячем українського театру, глибоким знавцем драматургії, перекладачем, актором і журналістом… Вороний належав до найбідніших верств української інтелігенції. Позбавлена творчої трибуни, постійно переслідувана царизмом то за “український...
- Іванові Франкові Микола Вороний Іванові Франкові Відповідь на його Посланіє La poesіe n’a pas la vйrіtй pour Objet, elle n’a qu’elle-meme. Charles Baudelaіre Ні, мій учителю і друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І невгамованим сумлінням, Життя – се...
- Вороний Микола Кіндратович Євшан-зiлля Да луче есть в своей земли костью лечи Инели на чуже славне быти Лiтопис по Iпатському списку В давнiх лiтописях наших Єсть одно оповiдання, Що зворушує у серцi Найсвятiшi почування. Не блищить воно красою Слiв гучних i мльовничих. Нi, про инше щось говорить Те старе оповiдання… Мiж рядками слiв таїться...
- Вороний Микола Кіндратович Мандрівна елегія Холодні хмари залягли блакить, Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить, Мов звір в байраці виє осоружно. І я один, без тями, мимохіть, Немов затерплий весь, іду байдужно… Куди? Пощо? Хіба не все одно Тому, хто з рук згубив своє стерно? Туман і мряка… Шлях не бачать...
- Іванові Франкові скорочено – Вороний Микола Відповідь на його Посланіе La poesie n’a pas la verite pour Objet, elle n’a qu’elle-meme Charles Baudelaire Ні, мій учителю і друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І невгамованим сумлінням, Життя – се дві противні...
- Іванові Франкові – МИКОЛА ВОРОНИЙ Скорочено відповідь на його посланіє Ні, мій учителю і друже, Про мене – все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням І не вгамованим сумлінням, Життя – се дві противні сили. Що між собою в бій вступили. Одна з них –...
- Євшан-зілля – МИКОЛА ВОРОНИЙ Скорочено У давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою слів, не вихваляє героїв. Але є в ньому щось таке пророче, є дає надію, віру в ідеали тим, котрі край свій рідний занедбали. У Києві жив у неволі син половецького хана. Князь Володимир Мономах узяв його під час походу, тримав...
- Микола Вороний (1871-1940) Попри всілякі оцінки, М. Вороний лишається неперевершеним майстром слова, творцем поетичних шедеврів, глибоко патріотичних творів, видатним перекладачем і визначним вченим-мистецтвознавцем. “Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова,- слушно зауважує Г. Вервес, Вороний створив у багатьох галузях культури непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до її...
- ЗАЧАРУВАЛА ВСЕ ЗИМА. МИКОЛА ВОРОНИЙ “СНІЖИНКИ” II семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ (продовження) ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 3 Урок 65. ЗАЧАРУВАЛА ВСЕ ЗИМА. МИКОЛА ВОРОНИЙ “СНІЖИНКИ” Мета: ознайомити учнів з творчістю видатного майстра поетичного слова Миколи Вороного; удосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; формувати в учнів уміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки з прочитаного; розвивати зв’язне мовлення; виховувати любов...
- Інфанта Микола Вороний Інфанта Різьблю свій сон… От ніби вчора ми Зійшлись, – і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Привертають увагу використані поетом оказіоналізми, наприклад, “проміннострунний”, “вогнелунний”, “мрійнотканий”. Усі вони – складні прикметники, що мають дві твірні основи, які зазвичай не поєднуються за змістом. Такі оказіональні епітети у...
- Тема 20. Микола Вороний – Література XX ст IV. Література XX ст. Тема 20. Микола Вороний (1871-1938) (псевдоніми: Арлекін, Кіндратович, Віщий Олег, Микольчик, Homo, Sirius, М. В., М-У-ко) Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський діяч. Вороний був одним із засновників Української Центральної ради....
- Інфанта – МИКОЛА ВОРОНИЙ Скорочено Різьблю свій сон… От ніби вчора ми Зійшлись, – і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Акордами проміннострунними День хвилював і тихо гас. Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз. У завивалі мрійно тканому Дрімала синя далечінь, – І от на обрії туманному Замиготіла ваша тінь. Дзвінкою...
- Микола Вороний – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Микола Вороний (1871-1938) Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада 1871 р. на Катеринославщині в сім’ї дрібного торгівця. Через півроку його родина* переїхала до Харкова. Навчався М. Вороний у Харківському, пізніше – Ростовському реальному училищах,...
- Євшан-зілля скорочено – Вороний Микола Да лучче єсть на своей земле костю лечи, ине ли на чюже славну бьіти. (Літопис, за Іпатським списком) У наших давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою, не вихвалює героїв, але зворушує серце. У ньому таїться якесь пророкування, що підтримує надію й віру в ідеали тих, “котрі вже...
- Вороний Микола Євшан-зілля (скорочено) МИКОЛА ВОРОНИЙ (1871 – 1938) ЄВШАН-ЗІЛЛЯ (Поема) Да лучче єсть на своей земле костю лечи, ине ли на чюже славну бьіти. (Літопис, за Іпатським списком) У наших давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою, не вихвалює героїв, але зворушує серце. У ньому таїться якесь пророкування, що підтримує надію...
- Микола Вороний – перший декларатор ідей і форм українського символізму Видатний письменник – новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напряму – символізму, бо його поезія – це надзвичайна музикальність, нові образи,...
- “Микола Вороний – “ідеолог” модернізації української літератури” Микола вороний народився у один рок з Лесею Українкою в той час, коли український народ і українська мова переслідувалися і принижувалися, а літературна творчість замовчувалася і переслідувалася. На свободолюбивого і гордого українця були накладені кайдани усвідомлення своєї другорядності і меншовартості. Та вільну душу не спроможні стримати ніякі пута, українці їх...
- ЗАМИЛУВАННЯ КРАСОЮ ПРИРОДИ. МИКОЛА ВОРОНИЙ УЩУХЛА БУРЯ Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; розкрити красу і своєрідність поезій; поглиблювати та розширювати образні уявлення; розвивати мовлення, спостережливість, здатність бачити те коло життєвих явищ, які стали об’єктом зображень; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою – Промовте скоромовку:...
- ВСТУП ДО РОЗДІЛУ “КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ”. МИКОЛА ВОРОНИЙ. КРАСА! НА СВІТІ ЦІМ КРАСА Мета: почати ознайомлення учнів з новим розділом “Краса світу в художньому творі”; вдосконалювати навички свідомого виразного читання, вчити аналізувати прочитане; розвивати зв’язне мовлення, образне мислення, творчу уяву; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Артикуляційна гімнастика – Позіхати із закритим і відкритим ротом....