Микола Кіндратович Вороний
В історії української культури кінця XIX – початку XX століття творчість Миколи Вороного посідає помітне місце. Він був талановитим поетом і критиком, істориком і діячем українського театру, глибоким знавцем драматургії, перекладачем, актором і журналістом…
Вороний належав до найбідніших верств української інтелігенції. Позбавлена творчої трибуни, постійно переслідувана царизмом то за “український сепаратизм”, то за “соціалізм” і “хлопоманство”, вона почувала себе пасербом у рідному краї… болісно переживала
Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада (6 грудня) 1871 року на Катеринославщині. Через півроку батьки переїхали на Слобожанщину і там, на околицях Харкова (Гончарівка, Холодна гора), у напівсільеькому-напівмісько-му оточенні минули його дитячі роки.
Освіту Вороний здобував спочатку в Харківському, а потім
У Ростовському реальних училищах, згодом – у гімназії в Рос-тові-на-Дону, де зачитувався Майн Рідом, Жюлем Берном, Вальтером Скоттом, а також поезією Некрасова, Нікітіна і Иад-сона, а згодом – забороненими творами Т. Шевченка, з якими вже не розлучався ніколи. Тоді ж він познайомився з кількома народовольцями, які після замаху на царя вели пропаганду серед ремісників та гімназистів, і сам включився у нелегальну діяльність. На зібраннях учнів і залізничних робітників він бере участь у читанні та обговоренні популярних серед тогочасної російської революційної інтелігенції книжок…, захоплюється виставами М. Кропивницького, які поглибили національну самосвідомість юнака, поза тим починає писати вірші, аж доки не потрапляє на око поліції. З сьомого класу гімназії розпочинаються арешти, обшуки на квартирі. Все це закінчується забороною вступати до університету і перебувати в столиці російської імперії та університетських містах…
Вороний подався спочатку до Віденського університету…, а потім до Львова… Саме на цей час припадає його зближення з Іваном Франком, яке незабаром переросло в справжню дружбу… На пропозицію Франка Микола Кіндратович стає членом редколегії найпередовішого в ті роки українського журналу “Житє і слово”, в якому веде розділ “Вісті з Росії”. Сам готує майже всі матеріали цього розділу, допомагає Франкові у виданні часописів “Громадський голос” і “Радикал”. З його допомогою стає на певний час режисером театру “Руська бесіда”, багато уваги приділяє вивченню новітніх французької та німецької літератур. У цей період Вороний активно листувався з М. Кронивницьким, аж доки не одержав запрошення встзтаитй актором у його трупу. Запрошення поет прийняв охоче, і з 1897 по 1901 рік мандрував по різних містах у складі то українських, то російських театральних труп…
У період постійного проживання в Києві (з 1910 р.) він видає перші збірки своїх віршів (“Ліричні поезії – 1911; “В сяйві мрій – 1913), пише праці про театр і драматургію, численні рецензії на театральні вистави і на твори молодих письменників.
Вороний поділяв буржуазно-демократичні гасла Лютневої революції 1917 року, яка захопила його своїм масовим ентузіазмом, свободою слова, в тому числі й дорогого йому українського. Не сприйнявши жовтневого перевороту, настрашений громадянською війною, 1920 року він опинився в еміграції, в буржуазній Польщі, але невдовзі переїхав до Львова. Читав лекції в українській консерваторії, таємному українському університеті й драматичній школі, яку він сам заснував і п’ять років був її директором.
Але туга за рідним краєм змусила його в 1926 році повернутися з еміграції. Вітчизна зворушила довір’ям, творчою працею мільйонів, радісними обличчями молоді, маєвом знамен, співами, серед яких немолодий уже поет почув і знайому мелодію перекладеного ним “Інтернаціоналу”.
Спочатку Вороний жив у Харкові, працював завідуючим літературною частиною в оперному театрі, а потім переїхав до Києва, де в 1928 році широкі кола української громадськості відзначили 35-річчя його письменницької діяльності.
Невлаштованість родинного життя скрашували найтепліші стосунки з сином Марком, з матір’ю якого Микола Кіндратович розлучився ще в 1904 році,- очевидно, одразу після народження хлопчика. Як і батько, Марко Вороний був українським письменником, що особливо їх зближувало.
Однак ці стосунки трагічно обірвалися: Миколу Кіндратовича почали переслідувати органи держбезпеки, облудно звинувачуючи його в контрреватаощйшй діяльності. Поет був усунений з роботи й висланий за межі України,- можливо, у Воронеж. Через кілька місяців заарештовано Марка Вороного. Більше року він сидів без суду і слідства в одиночній камері, аж поки був засуджений до семи років виправно-трудового табору в далекому місті Кем, що напроти Соловецьких островів, де й загинув.
Події останніх років життя Миколи Вороного маловідомі. Дослідники встановили, що він теж був ув’язнений, у 1934 році засуджений і відбував покарання на Соловках. Восени 1937 року Вороний з’явився в Новоукраїнці Одеської області, де працював у місцевій газеті коректором. Однак невдовзі він знову опинився за гратами, був засуджений до страти й розстріляний у травні 1933 року.
Творчість Миколи Вороного довгі роки була заборонена, ім’я – призабуте. За часів культу особи і застою згадувати його можна було тільки з вульгарно-соціологічними ярликами – “націоналіст”, “декадент”, “співець абстрактної краси”, а то й “білоемігрант-антирадянщик”. Лише в другій половині 80-х років його добре ім’я і творчий доробок нарешті остаточно повертаються українській літературі, а відтак – і українському народові.
За Г. Вересом. Поет повертається на батьківщину. 1989 р.
1. Розкажіть про основні події життя М. Вороного. Чим вони вас вразили?
2. Чим життєвий шлях М. Вороного подібний до біографії Б, Грінченка, О. Олеся, В. Самійленка? Чим це пояснити?
3. Які твори М. Вороного ви знаєте?





Схожі твори:
- МАРО, Клеман (1496 – 1544) МАРО, Клеман (Marot, Clement – 23.11.1496, м. Кагор, дел. Ло – 10.09.1544, м. Турин) – французький поет. Маро народився у південному містечку Франції – Кагорі, у сім’ї поета-“риторика” Жана Маро. Він навчався у школі при Паризькому університеті, згодом був пажем у Н. де Невіля, під керівництвом якого...
- Мої роздуми над поемою “Казка про дурила” В. Симоненко… Поет-шістдесятник… Поет-лірик… Поет-сатирик… І просто незвичайна людина, яка неймовірною любов’ю любила навколишній світ, любила життя, любила своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, до якої він не шукав “ні. стежки, ні броду”, бо вона була в його грудях, “у чолі і в руках”. Після закінчення...
- І на оновленій землі… (за поезіями Шевченка) Сьогодні слава Тараса Шевченка росте з дня на день, а вдячність земляків стає безприкладною. Жоден народ не згадує своїх великих синів так сердечно, як українці Шевченка. У своїх творах Кобзар, ніби в чистому дзеркалі, розкрив образ страшної дійсності й славного минулого українського народу, щоб ми на цей образ дивилися і...
- Подібність і відмінність образів Чацького і Онєгіна Після перемоги Росії у Вітчизняній війні 1812 року, під час якої російська нація пережила незвичайний, підйом патріотичного самосвідомості, єднання всіх верств народу під прапором звільнення Батьківщини, в країні настав період реакції. Росія перетворилася на жандарма Європи, а волелюбні настрої передової частини російського дворянства ігнорувалися самодержавством. Країна розділилася на два протиборчі...
- Воєнна проза В. Астафьєва в контексті “армійської” та табірної літератури У повоєнній світовій літературі табірна і тюремно-табірна тема міцно утвердилася, починаючи з документальних творів польських прозаїків у 40 – 50-і рр. (З. Налковська, С. Шмаглевська, Т. Боровський, Г. Херлінг-Грудзінський та ін.), автобіографічних романів І. Багряного (“Тигролови” – 1944, “Сад Гетсиманський” – 1950); дещо пізніше, у добу “відлиги”,- табірних повістей та...
- Подовження і подвоєння приголосних Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало внаслідок словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати), суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі...
- ЗНО – Тест № 16 – Література XX ст Література XX ст. 1. Жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень називається… . А медитація; Б сонет; В імітація; Г пісня. 2. Укажіть вид римування у наведених рядках з твору Миколи Вороного “Блакитна панна”. Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах,...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1834-1861) Поет, прозаїк, драматург, художник. Рання творчість (1938-1943) Послання “До Основ’яненка” (1839) Ключові слова: – лірика; – послання; – громадянська лірика; – поштовх до написання – нарис Г. Квітки-Основ’яненка “Головатий”; – романтизм; – захоплення героїчним минулим України; – роль уроків...
- БЕСІДА-РОЗПОВІДЬ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО” І ВІРША Т. ШЕВЧЕНКА “ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА” Мета: розказати учням про Тараса Шевченка; формувати навички виразного читання; розвивати пізнавальну активність дітей, мовлення, мислення; виховувати любов до читання. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Спить старий сердитий сом, Сому сниться сьомий сон. Сонце пестить поплавок, Сом...
- “Таємнича чарівність жіночої природи” Про кохання та таємничу чарівність жіночої природи писали, мабуть, усі письменники та поети, але наскільки різним є світогляд кожної людини, настільки різним і кохання постає в художніх творах. Видатний російський письменник Іван Бунін теж створив власну “філософію кохання”. На його думку, кохання – це “темні алеї”, сповнені чогось таємничого та...
- Тема 5. “Повість минулих літ” – Давня українська література ІІ. Давня українська література Тема 5. “Повість минулих літ” На початку XII ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах Києво-Печерського монастиря Нестор створив “Повість минулих літ”, довівши записи до 1113 року. Оригінал цього літопису не зберігся, але до нашого часу він дійшов у списках XIV – XV...
- Честь і борг – головне для сім’ї капітана Миронова Твір по повісті О. С. Пушкіна “Капітанська дочка”. Дія повесті “Капітанська дочка” відбувається під час повстання Омеляна Пугачова. Звичайно ж, штурм і падіння Білогірської міцності не мали вирішального історичного значення, однак про героїв повісти цілком можна говорити як про людей подвигу. Сім’я комендант-білогірської міцності капітана Миронова дана автором через сприйняття...
- Скорочено “Серед темної ночі” Грінченка Частина першa ЧУЖЕНИЦЯ I У хаті в Пилипа Сиваша за столом сиділа бесіда: брат Охрім із жінкою, сват Манойло з свахою Килиною, кумТерешко Тонконоженко, сусіда Струк із своєю сердитою Стручихою, дядько – старий Корній Грабенко та своя сім’я. Не того Пилип бесіду завів до себе, що сьогодні неділя, а того,...
- Переказ – МОВА ЯК ОБ’ЄКТ ТА ІНСТРУМЕНТ ІСТОРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Мова не лише унікальний засіб усного, писемного та електронного спілкування, але й носій усіх знань, насамперед історичних, які є компонентом кожної науки. Вона – основа інтеграції наук, розгортання міждисциплінарних досліджень, у тому числі й українознавчих. Мова є продуктом природно-історичного розвитку людства, пріоритетною ознакою окремішності етносу, нації, їх берегинею. У мові...
- Поява Мегре у творах Ж. Сіменона ЖОРЖ СІМЕНОН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЖОРЖ СІМЕНОН Поява Мегре у творах Ж. Сіменона Минає декілька років, накопичуються спостереження, думки, досвід. Більш тісне спілкування з різними людьми, враження від подорожей викликають у Сіменона бажання випробувати свої сили не у створенні надуманих мелодраматичних романів, а в зображенні реальних фактів. У середині двадцятих років...
- Переказ легенди: Кара-Даг – Чорна Гора Кара-даг – гірський масив (погаслий вулкан) у Криму, розташований між Судаком і Теодозією. Назва цієї гори походить від тюркських слів: “кара” – чорний і “даг” – гора. От як про походження гори говориться в стародавній легенді. Давним-давно в надрах Кара-дага – Чорної гори жило страшне чудовисько – одноокий велетень-людожер. Удень...
- У чому злочин і в чому покарання Раскольникова? Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. “Злочин і покарання” – один із самих значних романів Достоєвського. У ньому звучить гострий біль письменника за принижену і ображену людину. Герой роману – Родіон Раскольников був студентом. Він похмурий і недовірливий. Ця людина живе як би окремо від світу: нічим...
- Літературна казка. Оскар Уайльд “Щасливий Принц” ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи КАЗКА – ВИГАДКА, ТА В НІЙ… Урок 9 Тема. Літературна казка. Оскар Уайльд “Щасливий Принц” Мета: ознайомити учнів з англійською літературною казкою; учити визначати послідовність подій у творі; розширювати словниковий запас; розвивати творчі здібності учнів; показати на основі казки гармонію прекрасного й доброго; стверджувати думку, що...
- На маяк (Скорочено) Сім’я Ремзі: батько – містер Ремзі, мати – місіс Ремзі (50 років, але ще досить приваблива), діти – Ненсі, Джеймс, Кем, Пру, Роза, Ендрю, Джеспер, Роджер. Живуть на острові Скай. Вдалині видно маяк. Спочатку в оповіданні присутній дуже багато думок матері, вона дає оцінку всього, що відбувається. Події показані з...
- Збірник афоризмів “Пчола” В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру прийшли на Русь...