Вивчення байки “Вовк на псарні” у п’ятому класі
Байка “Вовк на псарні” належить до історичних байок Крилова про війну 1812 року. В основі її, як відомо, лежить конкретний історичний факт, а вся байка передає високе патріотичне почуття, відбиває всенародний патріотичний підйом. Нагадаємо вчителеві, що перед вивченням байки не слід повідомляти про це хлопцям. Інакше при аналізі вони підуть від заданого й будуть бачити у Вовку тільки Наполеона, у Ловчем-Тільки Кутузова, а головне – це перешкодить їм зрозуміти широке значення моралі байки. Тільки після того як школярі освоять сюжетну ситуацію
Байка прочитана. Хлопці коротко переказують, через що піднявся переполох на псарні
– Якими словами малює автор переполох?-запитуємо в дітей
Задаючи це питання, звертаємо увагу учнів на активні, діючі дієслова, що передають яскраву, мальовничу картину загальної тривоги на псарні. У стислому до межі описі збудженої, схвильованої псарні саме дієслова – самі характерні, самі образні слова
Весь двір піднявся.
– Як же поводиться в цій обстановці Вовк? – ставимо нове запитання класу
Щоб хлопці зрозуміли, як злісний, небезпечний і хитрий Вовк (а зовсім не жалюгідний, як іноді їм здається), звертаємо увагу на невідповідність тим часом, що він робить, і його мовленням. От він, пригорнувшись у кут, сидить
– Яким малює його автор у цей момент? – запитує вчитель
– Він зубами клацає, вовна наїжив, очами всіх з’їсти хоче,- відповідають діти
– А мовлення влеслива, запобіглива, лицемірна, – підказує вчитель.- Як пояснює Вовк своя поява на псарні й що про це повідомляє автор?
Діти відповідають: “Крилов пише: “Вовк уночі, думаючи залізти в кошару, потрапив на псарню…”.
– А Вовк говорить: “Я, ваш стародавній сват і кум, прийшов миритися до вас зовсім не заради сварки”. Деякі зауважують: “Крилов його сам хитруном називає, начебто підказує нам, що Вовк причиняється, вивертається, хитрить, приховує злість, тому він так багато говорить”.
Прагнучи закріпити у свідомості учнів ряд важливих для характеристики Вовка якостей, учитель робить невелике узагальнення: “Вовк намагається сховати злість. Його звертання до псарів і Ловчему запобігливе, улесливе. Таке поводження ми називаємо лицемірним”.
Потрібно обов’язково спробувати прочитати “мовлення” Вовка, намагаючись передати сховане в ній удавання. Можна розповісти хлопцям, як Крилов сам читав свою байку в особах, представляючи, як Вовк, що зустрів дружну відсіч, наїжився, пригорнувся в кут і лицемірно запропонував світову. “Іван Андрійович зігнувся, зробив зворушливу особу й просительним голосом передав запобігливо-примирливе мовлення Вовка: “Друзі! До чого весь цей шум…”.
Школярам зрозуміло, чому Ловчий не дослухав миролюбних мовлень Вовка: він йому не вірить. Але увага дітей треба обов’язково залучити до слів Ловчего: адже саме з них випливає мораль байки. Вовк і Ловчий протипоставлені в байці друг другові
Діти доводять, що Крилов у всім згодний з Ловчим, що він, як автор, сам допомагає читачам скоріше зрозуміти й викрити Вовка. Із цього й байку починає: “Вовк, думаючи залізти в кошару, потрапив на псарню”. Усе ясніше проявляється вовча натура: “Очами всіх з’їсти хоче”, однак розуміє, “що отут не перед чередою й що приходить нарешті йому расчесться за овець”. Автор начебто нагадує читачам старі гріхи Вовка
Майже всі учні самі роблять спробу зв’язати цю байку з попередньою байкою про Вовка. І якщо вже про це зайшла розмова в класі, то доречно запитати: ” чиСхожий цей Вовк на нашого старого знайомого? Що нового довідалися ми про вовчу натуру із цієї байки?”
Так, це той же Вовк – злісний, хижий, нещадний. Він звик легко й безкарно розправлятися з тими, хто слабкіше його. Але коли йому загрожує небезпека, коли він зустрічає дружну відсіч, вона вивертається, хитрить, лицемірить. Однак при цьому залишається злісним і небезпечним хижаком. От тому й погоджується з рішенням Ловчего сам Крилов
Запропонуємо хлопцям відповісти на 6-й питання хрестоматії. Потім сам учитель, похваливши дітей за правильні здогади, коротко розповість про історію створення – цієї байки
Коли Наполеон, перебуваючи в палаючій Москві, остаточно зрозумів, що йому загрожує загибель, він став просити миру. 23 вересня посол Наполеона граф Лористон прибув у ставку Кутузова при Тарутиному з реченням мирних переговорів, щоб, як він сказав, “покласти межу незгоди між двома великими народами”.
Кутузов навідріз відмовився починати переговори про світ: “Мене прокляне потомство, якщо визнають першим винуватцем якого б те не було примирення. Такий дійсний дух мого парода”. Рішучість Кутузова потрясла Крилова. Через трохи – днів, з’явившись у друзів, він прочитав нову байку “Вовк на псарні”. Усі довідалися в мудрому., сивому Ловчем Кутузова, а в лицемірному Вовку – Наполеона
Байка була переписана Криловим власноручно й відправлена Кутузову в діючу армію, на знак величезної поваги письменника до мудрого, далекоглядного полководця. Очевидці розповідають, як один раз після бою під Червоним Кутузов, зібравши навколо себе солдатів і командирів, вийняв з кишені листок з байкою Крилова й прочитав її вголос: “При словах “Ти сірий, а я, приятель, сивий”, вимовлених з особливою виразністю, він зняв кашкет і вказав на свої сивини. У відповідь пролунали схвальні вигуки й голосне “ура” !.
– Але невже ця мораль застосовна тільки для одного конкретного випадку?:- запитає вчитель. Ні, мораль байки має значення й для нашого часу. Усякий загарбник, що зазіхнув на чужу землю, що ится легкого видобутку, нагадує героя байки Крилова. (Недарма Ловчий говорить не про один Вовка, а про обоє властивостей цих хижаків: “вовчу вашу я давно натуру знаю…”, “з вовками… не робити світовою!”).
Разом з Ловчою, мудрою, досвідченою людиною, Крилов затверджує необхідність і справедливість суворої боротьби з будь-яким підступним і хитрим ворогом, у яку би шкіру він не виряджався
Урок закінчується виразним читанням байки й переглядом диакадров, присвячених їй. Як домашнє завдання можна запропонувати хлопцям знайти й виписати крилаті слова, влучні звороти, що перейшли в прислів’я, і подумати над тим, коли вони вживаються.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)