Аналіз байки “Вовк на псарні”

Іван Андрійович Крилов видатний російський письменник-байкар. У своїх добутках він бичував брехунів і мерзотників, кріпосників і властолюбців. Жанр байки їм обраний невипадково. Іти в бій з відкритим забралом було неможливо, занадто нерівне були сили, тому й вибирає Крилов алегоричну форму оповідання езопова мова. Твору Івана Андрійовича цікаві тематикою, ідеєю й образним, Дивно дохідливою мовою. У своїх байках Крилов обговорює й вирішує загальнолюдські питання або конкретні події, як, наприклад, у добутку Вовк на псарні

Байка написана

на події 1812 року, коли Наполеон увійшов у Москву й став шукати шляхів висновку миру з Росією. Але росіяни відмовилися: ні про який договір не могло бути й мовлення, поки ворог залишався на російській землі, у її серце Москві. В алегоричній формі, з достатньою часткою сатири Крилов описує ситуацію, у яку потрапив ворог:

Вовк уночі, думаючи залізти вовчарню.

Потрапив на псарню

Піднявся раптом весь псарний двір

Почуя сірого так близько забіяку

Пси залилися в хлівах і рвуться

Геть на бійку;

Псарі кричать: ахти, хлопці, злодій!

И вмить ворота на запор;

У хвилину псарня стала пеклом

Як

цей опис нагадує картину, створену Лєрмонтовим у вірші Бородіно. Наполеонові не вдалося переможно й легко прошагать по Росії, як це було зроблено їм у багатьох європейських державах і їхніх столицях. Росіяни змогли захиститися й зберегти боєздатну армію. Ключів від Москви він так і не дочекався, не вийшло того тріумфу, на який розраховував полководець. Крилов дуже добре передає ту ситуацію, у якій виявився Наполеон, зайнявши порожню Москву:

Мій вовк сидить, пригорнувшись у кут задом

Зубами клацаючи й ощетиня вовна,

Очами, здається, хотів би всіх він з’їсти;

Але, бачачи те, що отут не перед чередою

И що приходить нарешті

Йому расчесться за овець,

Пустився мій хитрун впереговори.

В образі сивого ловчего Крилов виводить мудрого й досвідченого головнокомандуючого Кутузова, що категоричний і непохитний

Ти сірий, а я, приятель, сивий,

И вовчу вашу я давно натуру знаю;

А тому звичай мій

З вовками інакше не робити світовий,

Як знявши шкіру з них геть.

И відразу випустив на Вовка гончих стаю

Оптимістично й переможно звучить заключна фраза байки, Крилов нітрохи не сумнівається в перемозі російської зброї

Завдяки щедрому таланту й багатосторонності творчості, Крилов став популярний ще при житті, зараз же його слава всемирна й буде розцвітати доти, поки звучить багата мова російського народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Аналіз байки “Вовк на псарні”