“Вишні” Богдана-Ігоря Антонича: роздуми поета про джерела своєї творчості
Лірика Б.-І. Антонича, в основу якої покладено багатошарову метафору, складна для розуміння широкими колами читачів. її сприйняття потребує великих інтелектуальних зусиль та неабиякої уяви.
Вірш Антонича “Вишні” був не надто схвально сприйнятий читачами і критиками після його опублікування. Читачі не знайшли в цій поезії звичних атрибутів класичного вірша: строфи, риму, розміру. Не зрозумілі їм були й метафори поета:
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
На вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Образ поета-хруща на шевченківській
У своєму роз’ясненні до вірша “Вишні” Антонич пише: “Вірш “Вишні”, що в ньому виступає цей образ (хруща), висловлює зв’язок з традицією нашої національної поезії, а зокрема із шевченківською традицією. У цій традиції поет почуває себе одним дрібним тоном (малим хрущем), але зате врослим у неї глибоко й органічно, наче б сягав корінням ще шевченківських часів”.