Автопортрет – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено

“Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”.
“Я – закоханий в житті поганин”.
З першої книжки “Привітання життя”

Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,
Невже ж тобою не п’яніти?

Я, сонцеві життя продавши
За сто червінців божевілля,
Захоплений поганин завжди,
Поет весняного похмілля.

Коментар
Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича “Автопортрет” – як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи. У нього

клени чомусь червоні і срібні, а під ними гуляють, \як дітлахи, взявшись за руки, “весна і вітер”. З іншого боку – він не дитина, а поет, поганин, що поклоняється Сонцю, Вітру, Блискавиці, Зеленому Дереву. І цей вірш – відображення його душі, закоханої у красу, справді “автопортрет”.

Вишні
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
На вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
Квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

Де вечори з Євангелії, де світанки,
Де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко,
Як за Шевченка,

знову поять пісню хмелем.

Коментар
Співець природи, Б.-І. Антонич не відділяє себе від неї, із хлоп’ячою бешкетливістю та задерикуватістю веде свій родовід від хруща. А вишні в нього асоціюються із Шевченком і його неперевершеним “Садком вишневим коло хати…”. Поезія “Вишні” виказує глибоку любов автора до свого рідного краю, де дорога йому кожна комашка й квіткова пелюсточка. Тому він називає свою батьківщину не інакше, як “моя країно зоряна, біблійна й пишна”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Автопортрет – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено

Categories: Скорочені твори

Links