Вірш “Батьківщина”
Вірш “Батьківщина” стало одним із шедеврів не тільки лірики М. Ю. Лермонтова, але й всій росіянці поезії. Воно написано в 1841 році. Цей добуток є підсумком багаторічних роздумів поета. Відчуття тупика, у який зайшло життя, породило трагічне світовідчування. Батьківщина виявляється цілителькою цієї важкої хвороби духу. Ніщо, здається, не дає такого умиротворення, такого відчуття спокою, навіть радості, як це спілкування із сільською Росією. Саме тут відступає почуття самітності
Поет равнодушно ставиться до завойовницьких воєн царського
Почуття любові до Батьківщини пробуджується в поета побачивши російської природи й побуту простого народу. Ліричний герой Лермонтова, щасливий бачити “степів холодне молчанье”, “лісів безбережних колиханье”, “розливи рік, подібні до морів” і “на пагорбі серед жовтої ниви чету беріз, що біліють,”. Він радий
Уже в першій строфі автор називає свою любов до Батьківщини “дивної”. У чому ж полягає ця чудність? Імовірно, у двоїстому відношенні до Батьківщини. Ми бачимо ознаки сільського пейзажу зі слідами селянської праці й побуту. Лермонтов любить у своїй країні народ, природу, але ненавидить так звану офіційну Росію, Росію самодержавно – кріпосницьку, Росію гнобителів. А от так званий офіційний патріотизм його не торкає. Лермонтов категорично відкидає сформованими століттями підвалини кріпосницької Росії й бажає бачити російський народ вільним і освіченим. Він повстає проти політичного гніта й полум’яно призиває сучасників до боротьби за волю й щастя російської людини
У вірші “Батьківщина” Лермонтов перший вірно визначає почуття любові до Батьківщини в передових російських людей в умовах самодержавного будуючи
Погляд поета точний, щирий, демократичний. Поняття Батьківщини зв’язане в Лермонтова, насамперед з поняттям народу, праці, з рідною природою
Любить Лермонтов і тонко почуває красу рідної природи. Однак, мені здається що в лірику Лермонтова ” чистий ” пейзаж відсутній. Поет говорить про ті думки й почуття, які викликає в нього Природа. Доказом цьому служить вірш ” Батьківщина ” И мені здається, що його вірші зігріті почуттям великої любові кнароду.
Якщо вірш “Бородіно” наповнено почуттям патріотизму, розбудженим епізодами військової історії Росії, то в “Батьківщині” з’являється інший, до тої пори, може бути, що не зустрічався в російської поезії відтінок. Ліричне переживання викликане простим пейзажем, непомітним, але по – своєму мальовнич, здатним торкнутися самі тонкі струни душі. Поет з перших же рядків говорить про “дивну” любові до вітчизни. У Лермонтова трохи інша патріотична свідомість. Він відразу ж відрізняє далекі йому форми патріотизму. Лермонтов висуває щось настільки по тимі часам незвичайне, що доводиться кілька разів підкреслити цю незвичайність: “Люблю Вітчизну я, але странною любов’ю”, “але я люблю
– за що, не знаю сам”, “з відрадою, многим незнайомої”. Це яка – те виняткова любов до Росії, до кінця начебто не зрозуміла й самим поетом. Ясно, однак, що любов ця до Росії народної, селянської, до її просторів і природи. Патріотична Тема твору в цьому вірші придбала вже ліричний характер. Поет усе більше переходить від узагальненої думки до конкретного. На мій погляд, цей вірш – провісник тютчевской і блоковской Росії. Можна, напевно, говорити й про Росію некрасовской, що вперше тут заявила про себе: солом’яні дахи, сумні села, путівець, говір п’яних мужиків. Любов поета до Росії теперішня, вимоглива, глибока. Він далекий від розчулення, він не прощає їй недоліків. Його позиція те саме що позиції Чаадаєва, що він висловив в “Апології” божевільного”: “Я не навчився любити свою батьківщину із закритими очами, зі схиленою головою, із замкненими вустами. Я знаходжу, що людина може бути корисний своїй країні тільки в тому випадку, якщо ясно бачить її… Я люблю мою батьківщину, як Петро Великий навчив мене любити його. Мені далекий… цей блаженний патріотизм, цей патріотизм ліні, що пристосовується, все бачить у рожевому світлі й носиться зі своїми ілюзіями…”
Він нескінченно любить свій народ, тонко почуває красу рідної природи. У вірші “Батьківщина” поет ясно відокремлює справжній патріотизм від мнимого, офіційного патріотизму миколаївській Росії
Підсумки шукань героя знаходимо у віршах “Бородіно” і “Батьківщина”, у них батьківщина – це народ у війні й світі. Характерно в останньому вірші розвиток ліричної думки від абстрактних подань до конкретно – побутових образів
(2 votes, average: 5.00 out of 5)