“Він чесний, правдивий та демократ до кінчиків нігтів…”
Роман Тургенєва “Батьки та діти” побачив світ 1862 року, і з тих нір він продовжує захоплювати читачів своїми художніми якостями, а політичні, філософські та естетичні проблемі, які порушив письменник на його сторінках, продовжують викликати зацікавленість.
Як великому митцеві, Тургенєву вдалося відобразити в “Батьках та дітях” кілька яскравих епізодів ідейної боротьби між основними суспільними силами в Росії кінця 30-х років ХІХ століття.
Головним героєм роману є різночинець-демократ Базаров. Він – ворог абстрактної науки,
Дивлячись на людей зверху вниз, він приховує своє напівпрезирливе, напівпоблажливе ставлення до тих, хто його ненавидить, і до тих, хто його слухається. Базаров нічого не любить; не робить жодного кроку, щоб підтримати стосунки.
Проте Тургенєвський герой не залишається таким протягом усього роману. У другій половині “Батьків та дітей” письменник приводить Базарова до песимізму,
Плебей та демократ Базаров, незважаючи на його різкість та незграбність, притягував аристократа Тургенєва своїм просвітництвом, палким бажанням
Боротися проти неосвіченості та народних забобонів, за справжню науку, що грунтується на експериментах. Тому, створюючи образ демократа-різночинця 60-х років, Тургенєв звернув увагу на такі його риси, як захоплення природними науками та матеріалізмом.
У кінці роману песимістичний Базаров каже: “Я потрібен Росії… Ні, певно, не потрібен”. У фіналі роману “гріховному, бунтарському серцю” Базарова Тургенєв протиставляє “великий спокій” природи, “вічне примирення та життя нескінченне”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)