Виклад змісту добутку “Повстання ангелів”
Великий Олександр Бюссар д’эпарвье, віце-президент державної ради при Липневому уряді, залишив своїм спадкоємцям триповерховий особняк і найбагатша бібліотека. Ренэ д’эпарвье, гідний онук знаменитого діда, у міру сил поповнював дорогоцінні збори. В 1895 р. він призначив хоронителем бібліотеки Жюльена Сарьетта, одночасно зробивши його наставником свого старшого сина Моріса. Г-н Сарьетт перейнявся до бібліотеки трепетної, але ревнивою любов’ю. Усякий, хто ніс із собою найнікчемнішу книжонку, роздирав архіваріусові душу. Він був готовий
Але 9 вересня 1912 р. доля нанесла хоронителеві страшний удар: на столі безформною купою валялися книги, зняті з полиць чиєюсь блюзнірською рукою. Таємнича сила бешкетувала у святилище кілька місяців. Г-н Сарьетт втратив сон і апетит, намагаючись вистежити зловмисників. Очевидно, це були франкмасони – друг сім’ї абат Патуйль затверджував, що саме вони, укупі з євреями, замишляють повне руйнування
Моріса ніяк не можна було запідозрити в зайвій тязі до знань. З раннього років йому вдавалося уникати будь-якого розумового зусилля, і абат Патуйль говорив, що цей юнак одержав блага християнського виховання понад. Зберігаючи галантні традиції своїх націй, Моріс безмовно зносив відверту розпусту покоївок і слізливе обожнювання світських дам. Але загадкова сила самим неделікатним образом втрутилася й у його життя: коли він віддавався безневинної пристрасті в обіймах чарівної Жильберти дез’обель, у кімнаті з’явилася примарна тінь оголеного чоловіка. Незнайомець представився ангелом-хоронителем Моріса й сказав, що на небесах його кличуть Абдиил, а “у миру” – Аркадій. Він зайшов попрощатися, оскільки зневірився, вивчивши скарбу людської думки в бібліотеці д’эпарвьв. Дарма Моріс благав ангела развоплотиться й знову зробитися чистим духом. Аркадій твердо вирішив приєднатися до своїх побратимів, що объявили війну небесному тиранові Иалдаваофу, якого люди помилково вважають єдиним богом, тоді як він усього лише суєтний і неосвічений деміург
Заколотний ангел влаштувався на роботу в друкарню. Йому не терпілося приступитися до реалізації великого задуму, і він черід розшукувати товаришів. Деякі з них не встояли перед мирськими спокусами: так, архангел Мирар, що став музикантом Теофилем Белэ, закохався в кафешантанну певичку Бушогту й перетворився в знехтуваного пацифіста. Навпроти, архангел Итуриид, відомий як російська нігілістка Зита, воспилал ще більшою ненавистю до небесного царства, що роздирає класовими протиріччями. Херувим Истар, полум’яно возлюбив людство, початків виготовляти витончені портативні бомби з метою спорудити світлий град радості й щастя на уламках мерзенного старого миру. Учасники змови звичайно збиралися в Теофиля, і Бушотта з неприхованою відразою напувала їхнім чаєм. У хвилини зневіри й уболівай Аркадій відвідував разом із Зитой садівника Нектария. Цей ще міцний, рум’яний старий був найближчим сподвижником Люцифера й охоче розповідав молодим про перше повстання ангелів. Коли ж він брад у руки флейту, до нього зліталися птахи й збігалися дикі звірі. Зита з Аркадієм слухали божественну музику, і їм здавалося, Що слухають вони відразу й музам, і всій природі, і людині
Моріс д’эпарвьс, втратившись свого ангела-хоронителя, втратив колишню веселість, і навіть плотські насолоди перестали його радувати. Батьки стривожилися, а абат Патуйль заявив, що хлопчик переживає духовну кризу. Дійсно, Моріс помістив у газеті оголошення, призиваючи Аркадія повернутися, однак ангел, поглинений революційною боротьбою, не відгукнувся. Ворожки й віщунки також виявилися неспроможні допомогти Морісові. Тоді юнак почав обходити нічліжки й кабачки, де збирався всякий набрід, головним чином нігілісти й анархісти. Під час цих мандрівок Моріс завів приємне знайомство з певичкой по імені Бушотта, у якої й зустрів свого ненаглядного ангела. Оскільки Аркадій категорично відмовився виконувати свої небесні обов’язки, Моріс вирішив повернути заблудшего друга на шлях щирий і для початку повіз його в ресторан є устриці. Довідавшись про підозрілі знайомства сина, Ренэ д’эпарвье вигнав невартого нащадка з будинку. Морісові довелося перебратися на холостяцьку квартиру. По його нехтуванню томик Лукреция з позначками Вольтера виявився в руках жадібного й хитрого антиквара Гинардона.
Аркадій оселився в Моріса, до якого як і раніше захаживала Жильберта. У пам’ятну ніч свого відходу ангел зробив на неї незабутнє враження. Аркадій, ставши людиною, засвоїв людські звички – іншими словами, зажадав дружини ближнього свого. Ображений таким віроломством, Моріс порвав з Жильбертой і викликав Аркадія на дуель, хоча ангел намагався втолкувати йому, що зберіг небесну невразливість. У результаті Моріс був поранений у руку, і Аркадій з Жильбертой оточили його зворушливою турботою. Всі троє знову знайшли втрачену безвинність, і Аркадій зовсім забув про старого тирана на небесах, але отут з’явилася Зита зі звісткою, що заколотні ангели готові обрушитися на порфіровий палац Иалдаваофа.
Голова ради міністрів мріяв розкрити яку-небудь моторошну змову, щоб порадувати народ, виконаний любові до твердої влади. За занепалими ангелами було встановлено негласне спостереження. Міцно випивши на чергових зборах, Аркадій, Истар і Моріс уплутали в сутичку з поліцією. Истар кинув свою знамениту бомбу, від якої затряслася земля, потухли газові ліхтарі й зруйнувалося кілька будинків. Наступного дня всі газети кричали про нечуваний злочин анархістів, франкмасонів і синдикалістів. Незабаром були арештовані Моріс д’эпарвье й певичка Бушотта. Париж завмер у тяжкому здивуванні. Усі знали, що юний Моріс через свої роялістські переконання порвав з батьком-лібералом. Безсумнівно, мужнього юнака намагалися скомпрометувати. Абат Патуйль ручався за нього, як за самого себе. Люди обізнані говорили, що це помста євреїв, адже Моріс був визнаним антисемітом. Католицька молодь улаштувала демонстрацію протесту. Жертву обмови негайно звільнили, і Ренэ д’эпарвье особисто відвіз сина додому. Тріумфальне повернення Моріса було трохи затьмарене сумною подією: г-н Сарьетт, задушивши в припадку люті Гинардона, упав у буйне божевілля й почав викидати книги з вікна, а томик Лукреция з позначками Вольтера роздер на дрібні шматочки
Заколотні ангели порахували все происшедшее сигналом до початку повстання. Нектарий, Истар, Зита й Аркадій відбули в ефірну область, щоб просити великого архангела очолити бій. Над крутими берегами Гангу вони знайшли того, кого шукали. Прекрасний лик Сатани був виконаний суму, тому що мудрейший з ангелів бачив далі своїх послідовників. Він обіцяв дати відповідь ранком. Уночі йому приснилося, що міцність Иалдаваофа впала. У тричі святий град увірвалося заколотне військо, і безстрашний Михайло опустив свій вогненний меч до ніг тріумфатора. Потім Сатана проголосив себе Богом, а всевишній був скинуть у пекло. Новий владика неба став впиватися хвалами й поклонінням, тоді як гордий незломлений Иалдаваоф нудився в геєні вогненної. Лик вигнанця озарился світлом мудрості, і величезна тінь його огорнула планету ніжним сутінком любові. Люцифер прокинувся в холодному поті. Призвавши вірних соратників, він оголосив, що переможений бог звернеться в Сатану, а переможний Сатана стане богом. Потрібно знищити Иалдаваофа у власних серцях, здолавши неуцтво й страх
Е. Д. Мурашкинцева
(2 votes, average: 4.00 out of 5)