Виклад змісту добутку “Троянської війни не буде”

Сюжет являє собою вільне тлумачення давньогрецького міфу. Троянський царевич Парис уже викрав Олену Спартанську, але Війна поки не почалася. Ще живий цар Приам і Гектор, не стали рабинями Андромаха й віщаючи Кассандра, не загинула під жертовним ножем юна Поліксена, не ридає над руїнами Трої Гекуба, оплакуючи мертвих дітей і чоловіка. Троянської війни не буде, тому що великий Гектор, здобувши повну перемогу над варварами, вертається в рідне місто з однією думкою – врата війни повинні бути замкнуті навіки.

Андромаха запевняє Кассандру,

що війни не буде, тому що Троя прекрасна, а Гектор мудрий. Але в Кассандри є свої доводи – дурість людей і природи роблять війну неминучої. Троянци загинуть через безглузде переконання, начебто мир належить ім. Поки Андромаха віддається наївним надіям, доля відкриває ока й потягується – його кроки лунають уже зовсім близько, але ніхто не бажає їх чути! На радісний вигук Андромахи, що привітає чоловіка, Кассандра відповідає, що це і є долю, а братові своєму повідомляє страшну звістку – незабаром у нього народиться син. Гектор зізнається Андромахе, що раніше любив війну – але в останньому бої, схилившись над трупом

ворога, раптом довідався в ньому себе й жахнувся. Троя не стане воювати із греками заради Олени – Парис повинен повернути її в ім’я миру. Розпитавши Париса, Гектор доходить висновку, що нічого непоправного не відбулася: Олена була викрадена під час купання в море, отже, Парис не збезчестив грецьку землю й подружній будинок – ганьбленню піддалося лише тіло Олени, але греки мають здатність перетворювати в поетичну легенду будь-який неприємний для них факт. Однак Парис відмовляється повернути Олену, посилаючись на суспільну думку – вся Троя закохана в цю прекрасну жінку. Старезні старці карабкаются на кріпосну стіну, щоб хоч одним оком глянути на неї. В істинності цих слів Гектор переконується дуже незабаром: побілений сивинами Приам соромить молодих троянських воїнів, що розучилися цінувати красу, поет Демокос призиває скласти гімни в її честь, учений Геометр викликує, що тільки завдяки Олені троянський пейзаж знайшов досконалість і закінченість. Одні лише жінки горою коштують за мир: Гекуба намагається воззвать до здорового патріотизму (любити блондинок непристойно!), а Андромаха звеличує радості полювання – нехай чоловіка вправляються в доблесті, убиваючи оленів і орлів. Намагаючись зломити опір земляків і рідні, Гектор обіцяє вмовити Олену – вона звичайно ж погодиться виїхати заради порятунку Трої. Початок бесіди вселяє Гектору надію. З’ясовується, що спартанська цариця здатна бачити тільки щось яскраве й що запам’ятовується: наприклад, їй ніколи не вдавалося розглянути свого чоловіка Менелая, зате Парис відмінно смотрелся на тлі неба й був схожий на мармурову статую – правда, останнім часом Олена стала бачити його гірше. Але це аж ніяк не означає, начебто вона згодна виїхати, оскільки їй ніяк не вдається побачити свого повернення Кменелаю.

Гектор малює барвисту картину: сам він буде на білому жеребці, троянські воїни – у пурпурних туніках, грецький посол – у срібному шоломі з малиновим плюмажем. Невже Олена не бачить цей яскравий полудень і темно-синє море? А чи бачить вона заграва пожарища над Троєю? Криваву битву? Спотворений труп, ваблений колісницею? УЖЕ не Парис чи це? Цариця киває: особи вона розглянути не може, зате довідається брильянтовий перстень. А чи бачить вона Андромаху, що оплакує Гектора? Олена не зважується відповісти, і розлютований Гектор клянеться вбити її, якщо вона не виїде – нехай всі навколо стане зовсім тьмяним, але зате це буде мир. Тим часом до Гектору поспішають один за іншим гінці з дурними звістками: жерці не бажають закривати врата війни, оскільки внутрішності жертовних тварин забороняють це робити, а народ хвилюється, тому що грецькі кораблі підняли Прапор на кормі – тим самим Троє нанесене страшна образа! Гектор з гіркотою говорить сестрі, що за кожної здобутою їм перемогою таїться поразка: він скорив своїй волі й Париса, і Приама, і Олену – а мир

Однаково вислизає. Після його відходу Олена зізнається Кассандре в тім, що не посмітила сказати раніше: вона чітко бачила яскраво-червону пляму на шейку сина Гектора. На прохання Олени Кассандра викликає Мир: він як і раніше гарний, але на нього страшно дивитися – так він блідий і хворий!

У врат війни все готово до церемонії закриття – чекають тільки Приама й Гектора. Олена кокетує з юним царевичем Троилом: вона бачить його настільки добре, що обіцяє поцілунок. А Демокос призиває співгромадян готуватися до нових боїв: Троє випала велика честь битися не з якимись жалюгідними варварами, а із законодавцями мод – греками. Відтепер місце в історії місту забезпечено, тому що війна схожа на Олену – обидві вони прекрасні. На жаль, Троя легковажно ставиться до цієї відповідальної ролі – навіть у національному гімні виспівуються тільки мирні радості хліборобів. У свою чергу Геометр затверджує, що троянци зневажають епітетами й ніяк не навчаться ображати своїх ворогів. Спростовуючи це твердження, Гекуба люто таврує обох ідеологів, а війну порівнює з виродливим і смердючим мавпячим задом. Суперечка переривається з появою пануючи й Гектора, що вже напоумив жерців. Але Демокос приготував сюрприз: знавець міжнародного права Бузирис авторитетно заявляє, що троянци зобов’язано самі оголосити війну, тому що греки розташували свій флот особою до міста, а прапори вивісили на кормі. Крім того, у Трою ввірвався буйний Аякс: він грозить убити Париса, але ця образа можна вважати дріб’язком у порівнянні із двома іншими. Гектор, удавшись до колишнього методі, пропонує Бузирису вибирати між кам’яним мішком і щедрою платою за праці, і в результаті мудрий законовед міняє своє тлумачення: прапор на кормі – це данина поваги мореплавців до хліборобів, а побудова особою – знак щиросердечної приязні. Гектор, що одержав чергову перемогу, виголошує, що честь Трої врятована. Звернувшись із промовою до полеглим на поле брані, він волає до їхньої допомоги – врата війни повільно закриваються, і маленька Поліксена захоплюється силою мерців. З’являється гонець зі звісткою, що грецький посол Улисс зійшов на берег. Демокос із відразою затикає вуха – жахлива Музика греків ображає слух троянцев! Гектор наказує прийняти Улисса із царськими почестями, і в цей момент з’являється підпилий Аякс. Намагаючись вивести із себе Гектора, він паплюжить його останніми словами, а потім б’є по особі. Гектор зносить це стоїчно, але Демокос піднімає страшний лемент – і тепер уже Гектор дає йому ляпас. Піднесений Аякс негайно переймається до Гектору дружніми почуттями й обіцяє влагодити всі непорозуміння – зрозуміло, за умови, що троянци віддадуть Олену

Із цієї ж вимоги починає переговори Улисс. До його великого здивування, Гектор погоджується повернути Олену й завіряє, що Парис навіть пальцем до неї не доторкнувся. Улисс іронічно поздоровляє Трою: у Європі про троянцах зложилася інша думка, але тепер усе будуть знати, що сини Приама нічого не коштують як чоловіка. Збурюванню народу немає межі, і один із троянських матросів розписує у фарбах, чим займалися Парис із Оленою на кораблі. У цей момент із неба спускається вісниця Ирида, щоб возвестить троянцам і грекам волю богів. Афродіта наказує не розлучати Олену з Парисом, інакше буде війна. Паллада ж велить негайно розлучити їх, інакше буде війна. А владика Олімпу Зевс вимагає розлучити їх, не розлучаючи: Улисс із Гектором повинні, залишившись віч-на-віч, дозволити цю дилему – інакше буде війна. Гектор чесно зізнається, що в словесному двобої в нього шансів немає. Улисс відповідає, що не хоче воювати заради Олени – але чого бажає сама війна? Зважаючи на все, Греція й Троя вибрані долею для смертельної сутички – однак Улисс, будучи цікавий від природи, готовий піти всупереч долі. Він згодний забрати Олену, але шлях до корабля дуже довгий – хто знає, що відбудеться за ці кілька хвилин? Улисс іде, і отут з’являється вщент п’яний Аякс: не слухаючи ніяких умовлянь, він намагається поцілувати Андромаху, що подобається йому куди більше, ніж Олена. Гектор уже замахується списом, але грек все-таки відступає – і отут уривається Демокос із криком, що троянцев зрадили. Усього лише на одна мить витримка змінює Гектору. Він убиває Демокоса, але той устигає крикнути, що став жертвою буйного Аякса. Розлютовану юрбу вже нічим не можна зупинити, і врата війни повільно відкриваються – за ними Олена цілується із Троилом. Кассандра возвещает, що троянський поет мертвий – відтепер слово належить поетові грецькому

Е. Д. Мурашкинцева


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Виклад змісту добутку “Троянської війни не буде”

Categories: Нові твори

Links