Виклад змісту добутку “Місяць і гріш”
Після смерті художник Чарлз Стрикленд був визнаний генієм, і, як це звичайно буває, кожний, хто бачив його хоча б раз, поспішає писати мемуари й тлумачити його творчість. Одні роблять зі Стрикленда добродушного сім’янина, турботливого чоловіка й батька, інші ліплять портрет аморального чудовиська, не упускаючи ні найменшої подробиці, що могла б підігріти інтерес публіки. Автор почуває, що повинен написати правду про Стрикленде, тому що знав його ближче, чим інші, і, притягнутий оригінальністю особистості художника, уважно стежив за його життям
Дія роману відбувається на початку XX в. Автор, молодий письменник, після свого першого літературного успіху запрошена на сніданок до миссис Стрикленд – буржуа часто харчують слабість до людей мистецтва й уважають утішним для себе обертатися в артистичних колах. Її чоловіка, біржового маклера, на таких сніданках не буває – він занадто пересічний, нудний і непримітний
Але раптово традиція сніданків переривається, – на превеликий подив, пересічний Чарлз Стрикленд кинув дружину й виїхав у
Однак у Парижі виявляється, що Стрикленд живе один, у найдешевшій кімнаті самого бідного готелю. Він визнає, що надійшов жахливо, але доля дружини й дітей його не хвилює, так само як і суспільну думку, – залишок життя він має намір присвятити не боргу перед сім’єю, а самому собі: він хоче стати художником. Стриклендом немов би володіє могутня, непереборна сила, який неможливо протистояти
Миссис Стрикленд, при всій її любові до мистецтва, здається набагато оскорбительнее те, що чоловік кинув неї заради живопису, вона готова простити; вона продовжує підтримувати слухи про роман Стрикленда із французькою танцівницею
Через п’ять років, знову виявившись у Парижі, автор зустрічає свого приятеля Дирка Стрева, низенького, толстенького голландця з комічною зовнішністю, до безглуздості доброго, що писали добре продаються солоденькі італійські жанрові сценки. Будучи посереднім художником, Дирк, однак, чудово розбирається в мистецтві й вірно служить йому. Дирк знає Стрикленда, бачив його роботи (а цим можуть похвастатися далеко не всі) і вважає його геніальним художником, а тому нерідко позичає грішми, не сподіваючись на повернення й не очікуючи подяки. Стрикленд дійсно часто голодує, але його не обтяжує вбогість, він немов одержимий пише свої картини, не піклуючись ні про статок, ні про популярність, ні про дотримання правил людського гуртожитку, і як тільки картина закінчена, він втрачає до неї інтерес – не виставляє, не продає й навіть просто нікому не показується
На очах автора розігрується Драма Дирка Стрева. Коли Стрикленд важко занедужав, Дирк урятував його від смерті, перевіз до себе й удвох із дружиною виходжував до повного видужання. В “подяку” Стрикленд вступає у зв’язок з його дружиною Бланш, що
Стрев любить найбільше на світі. Бланш іде до Стрикленду. Дирк зовсім роздавлений
Такі речі зовсім у дусі Стрикленда: йому невідомі нормальні людські почуття. Стрикленд занадто великий для любові й у той же час її не коштує
Через кілька місяців Бланш кінчає життя самогубством. Вона любила Стрикленда, а він не терпів домагань жінок на те, щоб бути його помічницями, друзями й товаришами. Як тільки йому набридло писати оголену Бланш (він використав її як безкоштовну натурницю), він залишив неї. Бланш не змогла повернутися до чоловіка, як отруйно помітив Стрикленд, не в силах простити йому жертв, які він приніс (Бланш була гувернанткою, неї спокусив син хазяїна, а коли відкрилося, що вона вагітна, неї вигнали; вона намагалася покінчити із собою, тоді-те Стрев і женився на ній). Після смерті дружини Дирк, убитий горем, назавжди їде на батьківщину, Вголландию.
Коли нарешті Стрикленд показує авторові свої картини, вони роблять на нього сильне й дивне враження. У них відчувається неймовірне зусилля виразити щось, бажання позбутися від сили, що володіє художником, – немов він пізнав душу Всесвіту й зобов’язаний втілити її у своїх полотнах…
Коли доля закидає автора на Таїті, де Стрикленд провів останні роки свого життя, він розпитує про художника всіх, хто його знав. Йому розповідають, як Стрикленд, без грошей, без роботи, голодний, жив у нічліжному будинку в Марселі; як по підроблених документах, рятуючись від помсти якогось Перекірливого Білла, найнявся на пароплав, що йде в Австралію, як уже на Таїті працював доглядачем на плантації… Жителі острова, при житті считавшие його бурлакою й не цікавилися його “картинками”, дуже жалують, що у свій час упустили можливість за гроші купити полотна, що коштують тепер величезні гроші. Стара таитянка, господарка готелю, де живе автор, повідала йому, як вона знайшла Стрикленду дружину – тубілку Ату, свою далеку родичку. Відразу після весілля Стрикленд і Ата пішли в ліс, де в Ати був невеликий клаптик землі, і наступні три роки були самими щасливими в житті художника. Ата не докучала йому, робила все, що він велів, виховувала їхньої дитини…
Стрикленд умер від витівки. Довідавшись про свою хворобу, він хотів піти в ліс, але Ата не пустила його. Вони жили вдвох, не спілкуючись із людьми. Незважаючи на сліпоту (остання стадія витівки), Стрикленд продовжував працювати, малюючи на стінах будинку. Цей настінний розпис бачив тільки лікар, що прийшов відвідати хворого, але вже не застав його в живі. Він був вражений. У цій роботі було щось велике, почуттєв і жагуче, немов вона була створена руками людини, що проникли в глибини природи й открили її страхаючої й прекрасної таємниці. Створивши цей розпис, Стрикленд домігся того, чого хотів: він вигнав демона, довгі роки владевшего його душею. Але, умираючи, він наказав Ате після його смерті спалити будинок, і вона не посмітила порушити його останню волю
Повернувшись у Лондон, автор знову зустрічається з миссис Стрикленд. Після смерті сестри вона одержала спадщину й живе дуже благополучно. У її затишній вітальні висять репродукції робіт Стрикленда, і вона поводиться так, немов із чоловіком у неї були прекрасні відносини
Слухаючи миссис Стрикленд, автор чомусь згадує сина Стрикленда й Ати, немов навіч побачивши його на рибацькій шхуні. А над ним – густуу синявий небес, зірки й, наскільки вистачає очі, водну пустелю Тихого океану
Г. Ю. Шульга
Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.