Виклад сюжету поеми Єсеніна “Країна негідників”
Дія відбувається на Уралі в 1919 р. Головний герой поеми – бандит Номах, романтичний персонаж, бунтар-анархіст, що ненавидить “усіх, хто жиріє на Марксі”. Він пішов колись за революцією, сподіваючись, що вона принесе звільнення всьому роду людському, і ця анархічна, селянська мрія близька й зрозуміла Єсеніну. Номах висловлює в поемі його заповітні думки: про любов до бури й ненависті до тої рутинного, абсолютно неросійського, штучного життя, що нав’язали Росії комісари. Тому й образ “позитивного” комісара Рассветова в Єсеніна виходить
Світанків протипоставлений Номаху, але в головному єдиний з ним. Номах, у якому ясно вгадується Махно, Номах, що говорить про те, що по всій Росії множаться банди таких же обманутих, як він, – готовий і на вбивство, і на захоплення влади. Ніяких моральних гальм у нього немає. Але зовсім аморальний і Світанків, що у молодості побував на Клондайке, провернув там біржову авантюру (видав скелю за золотоносну й зірвав куш після біржової паніки) і впевнений, що будь-які обмани гарні, якщо бедные обманюють богатых. Так що чекісти, які ловлять Номаха, нічим не краще його.
Номах улаштовує набіги на
Єсенін не дає відповіді на питання, хто потрібний тепер Росії: абсолютно аморальний, але вольового й рішучий Світанків або такий же сильний, але стихійно вільний Номах, що не визнає ніякій владі й ніякій державності. Ясно одне: ні Чекистову, ні безликим Чарину й Лобку, ні китайцеві Литза-Хуну з Росією не зробити нічого. А моральна перемога залишається за Номахом, що у фіналі не випадково ховається за портретом Петра Великого й спостерігає за чекістами через нього очниці
Д. Л. Биків