Виклад комедії Мольера “Скупий”
Элиза, дочка Гарпагона, і юнак Валер полюбили один одного вже давно, і відбулося це при досить романтичних обставинах – Валер урятував дівчину з бурхливих морських хвиль, коли корабель, на якому обоє вони плили, зазнав катастрофи. Почуття Валера було так сильно, що він оселився в Парижу й надійшов дворецьким до батька Элизы. Молоді люди мріяли одружитися, але на шляху до здійснення їхньої мрії стояла майже непереборна перешкода – неймовірна скаредність батька Элизы, що навряд чи погодився б віддати дочка за Валера, що не мав за душею ні
Брата Элизы, Клеанта, турбувала та ж проблема, що і її: він був без розуму закоханий у дівчину, що оселилася недавно по сусідству, по ім’ю Мариана, але оскільки вона була бідна, Клеант побоювався, що Гарпагон ніколи не дозволить йому взяти Мариану в дружин.
Гроші були для Гарпагона самим головним у житті, причому безмежна скнарість його сполучалася ще й з настільки ж безмежною підозрілістю – усіх на світі,
Зібравшись із духом, Элиза із Клеантом все-таки завели з батьком розмова про шлюб, і той, до їхнього подиву, охоче підтримав його; більше того, Гарпагон прийнявся розхвалювати Мариану: усім-то вона гарна, хіба що от безприданниця, але це нічого… Коротше, він вирішив женитися на ній. Ці слова зовсім приголомшили брата із сестрою. Клеанту так просто стало погано.
Але це ще було не все: Элизу Гарпагон намірився видати заміж за статечного, розсудливого й заможного г-на Ансельма; років йому було від сили п’ятдесят, так до того ж він погодився взяти в дружин Элизу – подумати тільки! – зовсім без приданого. Элиза виявилася міцніше брата й рішуче заявила батькові, що вона скоріше руки на себе накладе, чим піде за старого.
Клеант постійно мав потребу в грошах – того, що давав йому скупердяй батько, не вистачало навіть на пристойне плаття – і одного чудового дня зважився вдатися до послуг лихваря. Маклер Симон знайшов для нього позикодавця, ім’я якого трималося в секреті. Той, щоправда, позичав гроші не під прийняті п’ять відсотків, а під грабіжницькі двадцять п’ять, так до того ж з необхідних п’ятнадцяти тисяч франків тільки дванадцять готів був дати готівкою, у рахунок інших нав’язуючи якийсь непотрібний скарб, але вибирати Клеанту не доводилося, і він пішов на такі умови.
Позикодавцем виступав рідний папаша Клеанта. Гарпагон охоче погодився мати справа з невідомим йому молодим джигуном, тому що, за словами Симона, той у самий найближчий час очікував кончини свого багатого батька. Коли нарешті Гарпагон із Клеантом зійшлися як ділових партнерів, збурюванню як одного, так і іншого не було межі: батько гнівно таврував сина за те, що той ганебно залазить у борги, а син батька – за не менш ганебне й негоже лихварство.
Прогнавши з око геть Клеанта, Гарпагон був готовий прийняти дожидавшуюся його Фрозину, посередницю в серцевих справах, або, попросту говорячи, сваху. З порога Фрозина прийнялася розсипатися в компліментах літньому нареченому: у свої шістдесят Гарпагон і виглядає краще інших двадцятилітніх, і проживе він до ста років, і ще поховає дітей і онуків (остання думка довелася йому особливо по серцю). Не обійшла вона похвалами й наречену: красуня Мариана хоч і безприданниця, але так скромна й невибаглива, що містити її – тільки гроші заощаджувати; і до юнаків її не потягне, тому що вона терпіти їх не може – їй подавай не моложе шістдесятьох, так так щоб в окулярах і при бороді.
Гарпагон був надзвичайно задоволений, але, як не намагалася Фрозина, їй – як і пророкував слуга Клеанта, Лафлеш, – не вдалося виманити в нього ні гроша. Втім, сваха не отчаивалась: не із цього, так з іншого кінця вона свої грошики одержить.
У будинку Гарпагона готувалося щось колись небачене – звана вечеря; на нього були запрошені наречений Элизы г-н Ансельм і Мариана. Гарпагон і отут зберіг вірність собі, строго велівши слугам не дай Боже не ввести його у витрати, а кухареві (кучерям по сумісництву) Жаку приготувати вечеря повкуснее так подешевше. Всім вказівкам хазяїна щодо економії ретельно вторив дворецький Валер, у такий спосіб пытавшийся здобути прихильність батька коханій. Щиро відданому Жаку було огидно слухати, як безсовісно Валер підлизувався до Гарпагону. Давши волю мові, Жак чесно розповів хазяїнові, як все місто проходжується щодо його неймовірної скаредності, за що був побитий спочатку Гарпагоном, а потім і усердствующим дворецьким. Побої від хазяїна він прийняв безмовно, Валеру ж обіцяв як-небудь відплатити.
Як було домовлено, Мариана в супроводі Фрозины нанесла Гарпагону і його сімейству денний візит. Дівчина була в жаху від одруження, на яку неї штовхала мати; Фрозина намагалася утішити її тим, що на відміну від молодих людей Гарпагон багатий, та й у найближчі три місяці неодмінно помре. Тільки в будинку Гарпагона Мариана довідалася, що Клеант, на чиї почуття вона відповідала взаємністю, – син її старого виродливого нареченого. Але й у присутності Гарпагона, що не отличались великою кмітливістю, молоді люди ухитрилися поговорити як би наодинці – Клеант робив вигляд, що говорить від імені батька, а Мариана відповідала своєму коханому, тоді як Гарпагон перебував у впевненості, що слова її звернені до нього самому. Побачивши, що виверт удався, і від цього осмілівши, Клеант, знову ж від імені Гарпагона, подарував Мариане перстень із діамантом, знявши його прямо з папашиной руки. Той був поза собою від жаху, але зажадати подарунок назад не посмітив.
Коли Гарпагон ненадовго вийшов по спішному (грошовому) справі, Клеант, Мариана й Элиза повели бесіду про свої серцеві справи. Присутня відразу Фрозина зрозуміла, у якому нелегкому становищі виявилися молоді люди, і від душі пошкодувала їх. Переконавши молодь не отчаиваться й не уступати примхам Гарпагона, вона пообіцяла що-небудь придумати.
Незабаром возвратясь, Гарпагон застав сина целующим руку майбутньої мачухи й затурбувався, немає чи отут якого підступу. Він прийнявся розпитувати Клеанта, як тому довелася майбутня мачуха, і Клеант, бажаючи розсіяти підозри батька, відповідав, що при ближчому розгляді вона виявилася не настільки гарна, як на перший погляд: зовнішність, мол, у неї посередня, обіг манірне, розум самий пересічний. Тут настала черга Гарпагона вдатися до хитрості: жаль, сказав він, що Мариана не сподобалася Клеанту – адже він тільки що передумав женитися й вирішив поступитися свою наречену синові. Клеант попався на батьківський виверт і розкрив йому, що насправді давно закохано в Мариану; це-те й треба було знати Гарпагону.
Між батьком і сином почалася запекла перепалка, що не закінчилася рукоприкладством тільки завдяки втручанню вірного Жака. Він виступив посередником між батьком і сином, перекручено передаючи одному слова іншого, і так домігся примирення, втім недовгого, тому що, тільки-но коштувало йому піти, суперники розібралися що до чого. Новий спалах сварки привів до того, що Гарпагон відрікся від сина, позбавив його спадщини, прокляв і велів убиратися ладь.
Поки Клеант не занадто успішно боровся за своє щастя, його слуга Лафлеш не втрачав даром часу – він знайшов у саду скриньку із грошима Гарпагона й выкрал її. Виявивши пропажу, скупар ледь не втратився розуму; у дивовижній крадіжці він підозрював усіх без винятку, чи ледве навіть не самого себе.
Гарпагон так і заявив поліцейському комісарові: крадіжку міг зробити кожної з його домашніх, будь-який з жителів міста, будь-який людина взагалі, так що допитувати треба всіх підряд. Першим під руку наслідку підкрутився Жак, якому тим самим зненацька представився випадок помститися підлабузникові-дворецькому за побої: він показав, що бачив у Валера в руках заповітну Гарпагонову скриньку.
Коли Валера приперли до стінки обвинуваченням у викраденні найдорожчого, що було в Гарпагона, він, думаючи, що мова, без сумніву, іде про Элизе, визнав свою провину. Але при цьому Валер гаряче наполягав на тому, що вчинок його пробачний, тому що зробив він його із самих чесних спонукань. Вражений нахабністю парубка, що затверджував, що гроші, чи бачите, можна украсти із чесних спонукань, Гарпагон проте завзято продовжував уважати, що Валер зізнався саме в крадіжці грошей – його нітрохи не бентежили слова про непохитний добродетельности скриньки, про любов до неї Валера… Завіса спала з його око, тільки коли Валер сказав, що напередодні вони з Элизой підписали шлюбний контракт.
Гарпагон ще продовжував бушувати, коли до нього в будинок з’явився запрошений на вечерю г-н Ансельм. Лише кілька реплік треба було для того, щоб раптом відкрилося, що Валер і Мариана – брат і сестра, діти знатного неаполитанца дона Томазо, що нині проживає в Парижу під ім’ям г-на Ансельма, Справа в тому, що шістнадцятьома роками раніше дон Томазо змушений був з родиною бігти з рідного міста; їхній корабель потрапив у буру й потонув. Батько, син, мати з дочкою – усі жили довгі роки із упевненістю, що інші члени родини загинули в море: г-н Ансельм на старості років навіть вирішив обзавестися новою родиною. Але тепер усе встало на свої місця.
Схожі твори:
- Безсмертні комедії Мольера “Скупий” і ” Міщанин у дворянстві” У комедії “Скупий” використані мотиви комедії давньоримського драматурга Плавта “Горщик”. Але вона наскрізь сучасна. М. показав у ній страшну владу грошей над душами людей. Герой комедії Гарпагон – втілення скнарості й разом з тим цілком реальна фігура лихваря XVII ст. Заради грошей він готовий на все. Йому байдуже, що його...
- Скупий характеристика образа Гарпагона Гарпагон – батько Клеанта й елизи, закоханий у Мариану. Історію, розказану Плавтом, Мольер переносить у сучасний йому Париж. Гарпагон живе у власному будинку, він багатий, але скупий. Скнарість, дійшовши до вищої межі, витісняє всі інші якості особистості персонажа, стає його характером. Скнарість перетворює Г. у теперішнього хижака, що відбито в...
- Барон герой трагедії О. С. Пушкіна “Скупий лицар” Літературні джерела образу скупого лицаря досить великі. Це перш за все щіток Шекспіра і Гарпагон Мольєра, а також прототип останнього – Гарпаг Плавта. У ряді інших прообразів зазвичай називають Варраве (“Мальтійська єврей” К. Марло, бл. 1S92), багатьох скнар в комедіях Гольдоні, варіації мольєрівського Гарпагона в п’єсах Жюста і Детуша, скупих...
- Образ Дон Жуана в комедії Мольера Більше ста варіантів образа Дон Жуана знає світове мистецтво. Найбільші майстри, геніальні поети, композитори, художники брали участь у створенні блискучої галереї портретів палкого, безтурботного іспанця, підкорювача й спокусника жіночих сердець. У них різні особи, але одне ім’я – знамените, що стало загальним ім’я Дон Жуана. Серед них відвертий цинік, ошуканець,...
- Скорочено комедії Міщанин у дворянстві Мольера Ж. Б Дія перше Пан Журден найняв учителя музики й учителі танців. Учитель музики складає для нього серенаду. Він уважає, що наймач “з його божевіллям на дворянстві й світському обходженні” – просто скарб. Учитель танців ремствує, що Журден занадто погано розбирається й у музиці, і в танцях. Але ж люди мистецтва мають...
- Герой комедії Мольера “Плутня Скалена” Скален один із существеннейших персонажів мольеровского театру, по структурній і концептуальній складності порівнянний з Дон Жуаном і Альцестом. Гадана елементарність образа приховує його багатомірність і парадоксальну серйозність, непомічені вченими-сучасниками Мольера. Характерна репліка Буало: “И крізь мішок, куди Скален заліз ганебно, Того, ким “Мізантроп” був створений, мені не видно”. С.- один...
- Герой комедії Мольера “Міщанин у дворянстві” Пан Журден один із самих забавних персонажів великого комедіографа. Потішаються над ним рівною мірою й діючі особи п’єси, і читачі, і глядачі. Справді, що може бути безглуздіше для навколишніх, чим літній торговець, зненацька помешавшийся на світському обходженні й несамовито прагнучий походити на аристократа. Спрага “зміни участи” до того сильна в...
- Герой комедії Мольера “Тартюф, або Ошуканець” Тартюф без перебільшення саме знамените створення Мольера. Саме завдяки цьому образу комедіограф придбав славу великого творця літературних типів, риси яких представлені на вищому щаблі їхнього розвитку, у граничному вираженні, що окреслює одночасно вищу крапку й границі людського явища. На відміну від Дон Жуана й Мізантропа (Алъцеста), що як би розчинилися...
- Виклад комедії Макиавелли “Мандрагора” Дія відбувається у Флоренції. Зав’язкою служить бесіда Каллимако зі своїм слугою Сиро, звернена, по суті, до глядачів. Юнак пояснює, чому повернувся в рідне місто з Парижа, куди його відвезли в десятилітньому віці. У дружній компанії французи й італійці затіяли суперечку, чиї жінки гарніше. І один флорентиец заявив, що Мадонна Лукреция,...
- Виклад змісту комедії Афра “Свекруха” Юнак Памфіл був досить небайдужий до гетери Вакхиде. Але під натиском батьків, скрепя серце, женився на сусідці – добропорядної Филумене. Вона любить молодого чоловіка. Але серце того, імовірно, ще належить гетері… Непередбачений випадок: при смерті близький родич, і Лахет, батько Памфіла, посилає сина в інше місто по справах онаследстве. Під...
- Короткий виклад комедії Афра “Формион” Дія розвивається в Афінах. Усе починається монологом раба Лава; хазяїн його друга Гети, молодий Антифон жениться по любові й при зовсім звичайних обставинах. Давши йде повернути Гете должок: тому знадобилися гроші на подарунок молодим. Як бачимо, традиція подібних дарунків існувала здавна: збирали “подарункові внески” не тільки з рідні й друзів,...
- Короткий виклад змісту комедії “Хвалькуватий воїн” У цій комедії головне – не сюжет, а герой, “хвалькуватий воїн”. У старі часи в Греції професійних воїнів не було, були ополченці. А потім, коли Війна стала професією, то з’явилися лихі найманці, які йшли на службу до кого завгодно, хоча б на край світла, по більшій частині гинули, а хто...
- Виклад сюжету комедії “Повернення Чацкого в Москву” “Повернення Чацкого в Москву…” і був одним з досвідів такої полемічної сатири. Захищатися й атакувати доводилося в різні сторони: не менш, ніж антистановий і антиаристократичний нігілізм публіцистів “Сучасника”, Ростопчину дратувала ідея слов’янофілів, які “склали нам якусь мниму древню Русь, до якої вони хочуть повернути нас, незважаючи на хід часу й...
- Скупий лицар характеристика образа Барон СКУПИЙ ЛИЦАР (Сцени із Ченстоновой трагікомедії “The covetous Knight”, 1830) Барон – батько молодого лицаря Альбера; вихований колишньою епохою, коли належати до лицарства значило насамперед бути сміливим воїном і багатим феодалом, а не служителем культу прекрасної дами й учасником придворних турнірів. Старість звільнила Б. від необхідності надягати панцири (хоча у...
- Скупий лицар характеристика образа Альбер СКУПИЙ ЛИЦАР (Сцени із Ченстоновой трагікомедії “The covetous Knight”, 1830) Альбер – молодий лицар, син скупого барона, герой трагедії, стилізованої під переклад з неіснуючого твору Ченстона (Шенстона). У центрі сюжету – конфлікт двох героїв, батька (Барона) і сина (А.). Обоє належать до французького лицарства, але до різних епох його історії....
- “Жахливе століття, жахливі серця!” (По добутку А. С. Пушкіна “Скупий лицар”) 1. Містичний ореол пушкінського тексту. 2. Бездуховна влада грошей. 3. Знецінені людські відносини. Людина, пануючи над іншими, втрачає власну волю. Ф. Бекон В 1830 році А. С. Пушкін відправляється в Болдіно, щоб вступити у володіння маєтком. Але через холеру змушений залишитися там на три місяці. Цей період у творчості великого...
- Життя та доля Мольера Життя й доля Мольера понад триста років викликають інтерес, тому що життя людини талановитої, яка зробила крок далеко за межі свого часу. Яким далеким здається нині 1622 рік, коли в сім’ї особистого оббивальника короля народився Жан-Батіст Поклен, якого потім увесь світ знатиме під літературним іменем Мольєр. Чи любили батьки Жолде?...
- Скорочено Міщанин у дворянстві Мольера ДІЯ І Здавалося б, що ще потрібно поважному буржуа г-ну Журде-ну? Гроші, сім’я, здоров’я – усе, що тільки можна побажати, у нього є. Так адже ні, вздумалось Журдену стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Манія його заподіювала масу незручностей і хвилювань домочадцям, зате була на руку сонму кравців, перукарів і вчителів,...
- Образи Барона й Альбера в трагедії А. С. Пушкіна “Скупий лицар” Епоха середньовіччя – це шляхетний і піднесений мир лицарських турнірів, освячений прекрасними ритуалами культ дами серця, прекрасної й недосяжної, як ідеал, що надихає на подвиги. Лицарі – це носії честі й шляхетності, незалежності й самовідданості, захисники всіх слабких і скривджених. Але це все в минулому. Мир змінився, і дотримання лицарського...
- Коротка біографія Жана Батисту Мольера Теперішнє прізвище Жана Батисту Мольера – Поклей. Він народився в Парижу 16 січня 1622 року. Батько його був придворний шпалерник. Він не піклувався про те, щоб дати синові утворення. Важко повірити, але до чотирнадцяти років майбутній драматург їжі вивчився читати й писати. Однак здатності хлопчика стали досить помітні Він не...