Війон. (1434-1463)
Точних відомостей про життя дуже мало. Жив в епоху катаклізмів. Місце в літературі важко визначити. Творчість В. суперечливо. Укладається в поезію вагантов. Бродячі школярі писали вірші, де сполучався гумор, іронія й сатира. Рід. у Парижі, батько рано вмер, виховував дядько. В 12 років – студент Паризького универа. Студент – символ вільнолюбства, спраги життя. (Франсуа де Монкарбье) був одним із самих буйних студентів, але завершив утворення – магістр мистецтв. Працював клерком. 1455 – через жінку вбив і був змушений бігти з міста, але незабаром
Залишає друзям спадщина – рвані штани, волосся, тюремний строк. Відсутній сюжет. Замальовки вдач нанизуються на ідею заповіту. В. стає бурлакою – одним з мільйонів. Авантюрний дух, способ-ть співпереживати народу й зробили його бурлакою. Основний мотив поезії – бездушшя й несправедливість. З 1463 про долю поета нічого невідомо. Особистість В. повна протиріч, основні мотиви – викриття соц. несправедливості, радості життя (почуття,
Але його відрізняє индивид. погляд. Поезія позбавлена умовності. Треба подіям життя. Вірші автобиографични, передають почуття, відчуття, думки. У рез-те бачення миру, до-рої средневековьяойственно т-ко Війонові. Внутрішня роздвоєність поета. Визнає мир створенням бога. Здатність до жалю сусідить із самоіронією. В. земний поет і хоча не заперечує бога, але його цікавить т-ко земне. Любов – почуттєвий початок. У віршах т-ко одна жінка, гідна поваги – мати. З’являється тема смерті, фізичного зів’янення, тління, що усіх зрівнює. З темою смерті тісно средневековьяязан мотив колишньої краси. Поема складається з більше дрібних балад. Ліричний герой В. намагається усвідомити себе. Перед нами не абстрактний образ, а конкретний до. У поезії В. є присутнім іронія, що носить скотологический, тваринний хар-р. В. сміється над собою. Доля поезії складалася нерівнозначно. В епоху У^-я вірші незатребувані, лише классицисти прийняли В. Буало визнав його поезію досконалістю