Франсуа Війон “Балада прикмет”

Людина, її внутрішній світ ніколи до кінця не буде зрозумілим. Ще Сократ писав: “Дивних багато у світі див,

Найдивніше із них – людина…”

Кожна людина є унікальною. У кожної особистості власне розуміння цінностей, до яких вона прагне. Щоб глибше зрозуміти себе, усвідомити своє “я”, треба знати, чого прагнути.

На сьогоднішньому уроці ми спробуємо зробити крок до самопізнання людини, її внутрішнього світу.

Але спершу ми перенесемося у Францію часів середньовіччя, де жив і творив Франсуа Війон, людина із суперечливою

долею, непростим життям. Про життя магістра Ф. Війона (справжнє прізвище Монкорб’є), французького середньовічного поета, відомо надзвичайно мало. Деякі дослідники навіть вагалися, чи дійсно у XV ст. жив поет, ім’я якого стало легендарним. В історію літератури Ф. ВІйон увійшов як оригінальний віртуозний поет і як… поетрозбишака. Він рано залишився без батька, мати віддала Франсуа на виховання Гійому Війону, священику паризької церкви. Магістр Війон навчав хлопчика латини, катехізису, арифметики, граматики. Саме завдяки своєму вихователю Франсуа Монкорб’є дістав змогу у 12 років вступити на підготовчий
факультет Сорбонни. Пізніше вдячний Франсуа взяв прізвище свого вихователя Війон, а у віршах називав його батьком, людиною, добрішою від матері.

У 18 років Ф. ВІйон складає іспити на звання бакалавра, а через три роки – на звання магістра мистецтв, яке давало йому право викладати гуманітарні дисципліни або стати клерком. Проте доля його склалася інакше. Ф. ВІйон ніколи не був зразковим громадянином.

Балада – ліроепічний жанр літератури. Виникла у XII ст. в народному мистецтві Провансу як танцювальнохорова пісня з чіткою строфічною організацією. Невдовзі в Італії, зокрема у Творчості Данте, втратила свій танковий характер. У французькій поезії XIV ст. набула канонічних ознак: постійні три строфи, сталу схему римування, обов’язковий рефрен, звертання до певної особи. Гнучкішою за формою і різноманітнішою за змістом зробив баладу французький поет Ф. ВІйон. Балада стала улюбленим жанром поетів XVIII і XIX ст. Балада – невеликий ліроепічний Твір казковофантастичного, легендарноісторичного, героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом. Баладі властива невелика кількість персонажів, підкреслена узагальненість, відсутність деталізації, стислість у викладі матеріалу. Гострота, часом трагічність сюжету поєднується в ній з яскраволіричним забарвленням розповіді.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Франсуа Війон “Балада прикмет”