“Вічна мужність простої людини в паляниці звичайній живе”

За всі часи і у всіх народів найбільшою святинею вважався хліб. Коли його не ставало – приходило лихо. Недаремно людина, творячи щоденну молитву, просить Бога: “Хліб наш насущний дай нам сьогодні”. Згадаймо Малайку – героїню повісті М. М. Коцюбинського “Fata Morgana”. Свою долю вона пов’язує з землею, яка дає хліб. Найзаповітніше її бажання – мати свою ниву.

Ота святість, пошана до хліба передавалися з покоління в покоління. Батьки влаштовували навіть посвячення дітей у женці. А як хотілося Михайликові, героєві повісті М. Стельмаха,

стати справжнім женцем! Ось ми бачимо, як мати “зняла серни з плеча; розгорнула пілочку”, сказала Михайликові брати з собою серп і починати жати. Вона радить, за народним звичаєм, поглянути на схід сонця і починати “на щастя”. Батько й мати пильно придивляються, як жне хлопець, і дають поради: “Більше, більше нагинай стебло, щоб не порізатись”.

І тільки той, хто сам попрацює в полі, може по-справжньому оцінити хліб. Як добре сказав про працю хлібороба М. Г. Рильський :

Яке Це славне слово – хлібороб,

Що жартома ще звуть і гречкосієм!

До слів найкращих я вписав його б,

До тих,

яких ми серцем розумієм.

Зернина… Яка вона маленька! А як багато хліборобам потрібно докласти сил, щоб виростити її. Виходять на поле трактори, і вздовж лану лягають рівні чорні скиби зораної землі. Потім висівають у пухкий грунт добірне насіння. А тоді настане нора надій і чекань. Як зійде? Як ростиме? Чи не виляже? І ось вже колоситься нива, розливається золотом на сонці. Виходять у поле комбайни, і йде велика битва за хліб для народу.

Батько Василя Сухомлинського, відомого українського педагога, писав:

“Коли я підріс, моя мати передала мені запашну хлібину в полотняній торбині, а поряд лежав батьків лист: “Не забувай, сину, про хліб насущний, пам’ятай, хто ти, звідки вийшов, пам’ятай, як важко дістається цей хліб”.

Та нехай над землею година

Чи негода лютує і рве –

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

(В. Симоненко)

Хай завжди хліб – совість наша – буде в хаті, лежатиме, прикрашений рушником, свіжий і святий. І найпершою молитвою нашою буде прохання, щоб він був завжди на нашому столі, щоб не черствів. Бо, як каже народ, коли черствіє хліб, то черствіють душі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

“Вічна мужність простої людини в паляниці звичайній живе”