Весна в оповіданнях М. М. Пришвіна
Оповідання про природу у весняну пору року
Початок весни світла Весняний мороз Дорога наприкінці березня Перші струмки Весняний струмок Весна води Пісня води Весняне збирання Черемшина Весняний переворот
Початок весни світла
Вісімнадцятого січня ранком був мінус 20, а серед дня з даху капало. Цей день весь, з ранку до ночі, як би цвів і блищав, як кристал. Їли, засипані снігом, стояли як алебастрові, і весь день поміняли кольори від рожевого до блакитного. На небі довго провисел обривок блідого місяця, унизу ж, по обрії, розподілялися
Усе в цьому першому дні весни світла було прекрасно, і ми провели його на полюванні. Незважаючи на сильний мороз, зайці лягали щільно, і не в болотах, як їм покладається лягати в мороз, а на полях, у кустиках, в острівцях біля опушки
Весняний мороз
Мороз і північна бура в цю ніч увірвалися в справу сонця й стільки наплутали: навіть блакитні фіалки були покриті кристалами снігу й ламалися в руках, і здавалося, навіть сонцю цим ранком було соромно в такому соромі вставати
Нелегко було все поправити, але сонце навесні не може бути осоромлено, і вже у восьмій годині ранку на пришляховій калюжі,
Дорога наприкінці березня
Удень злітаються на весняну дорогу годуватися всі весняні птахи вночі, щоб не грузнути до вух у зернистому снігу, по тій же дорозі проходять і звірі. І довго ще по рудій дорозі, по гної, що охороняє лід від танення, буде їздити людина на санях
Дорога помалу робиться греблею для весняних струмків, що біжать до неї. Людина зі своїм хлопчам їхав на санях, коли зі струмків на одній стороні дороги злилося ціле озеро. З великою силою давила вода на греблю, і, коли новий потік додав води, гребля не витримала, розламалася, і шумний потік перетнув шлях їдучої на санях
Перші струмки
Я услихал легкий, з голубиним гульканьем зліт птаха й кинувся до собаки перевірити, – чи правда, що це прилетіли вальдшнепи. Але Кента спокійно бігала. Я повернувся назад любуватися розливом і знову почув на ходу той же самий голубино-гулькающий звук. И ще й ще.
Нарешті я догадався перестати рухатися, коли чувся цей звук. І помалу звук став безперервним, і я зрозумів, що десь під снігом так співає самий маленький струмочок. Мені так це сподобалося, що я пішов, прислухаючись до інших струмків, з подивом відрізняючи по голосі їх різні істоти
Весняний струмок
Слухав на тязі воду. По луговій лощині вода котилася безшумно, тільки іноді зустрічалися струмок зі струмком, і від цього сплескувало. І слухаючи, очікуючи наступний сплеск, запитував я себе, отчого це? Може бути, там угорі сніг, з-під якого випливав струмок, час від часу обвалювався, і ця подія в житті струмка тут передавалося зіткненням струмків, а може бути. Мало що може бути! Адже якщо тільки вникнути в життя одного весняного струмка, то виявиться, що зрозуміти неї в досконалості можна тільки, якщо зрозуміти життя вселеної, проведеної через себе самого
Весна води
Сніг ще глибокий, але так зернистий, що навіть заєць провалюється до землі й своїм черевом чеше сніг нагорі.
Після дороги птаха перелітають годуватися на поля, на ті місця, де стало чорно.
Всі берези на дощі як би радісно плачуть, блискаючи летять долілиць краплі, гаснуть на снігу, отчого помалу сніг стає зернистим
Останні хрусткі залишки льоду на дорозі – їх називають черепками. І те крижане ложе, по якому біг потік, теж розмило, і воно розм’якнуло під водою: на цьому жовтому ложі заєць, перебігаючи на ту сторону вночі, залишив сліди
Пісня води
Весна води збирає родинні звуки, буває, довго не можеш зрозуміти, що це – вода булькає, або тетерева бурмочуть, або жаби гурчать. Усе разом зливається в одну пісню води, і над нею відповідно до всього бекає бекас, згідно з водою вальдшнеп хрипить і таємниче ухає випь: все це дивне пенье птахів вийшов з пісні весняної води
Весняне збирання
Ще кілька днів, який-небудь тиждень – і весь цей неймовірний мотлох у лісі Природа почне закривати квітами, травами, що зеленіють мохами, тонкою молодою поросллю. Зворушливо дивитися, як природа дбайливо забирає два рази в рік свій жовтий, сухий і мертвий кістяк один раз навесні вона закриває його від нашого ока квітами, інший раз восени – снігом
Ще цвітуть горіхи й вільха, і їхні золоті сережки ще й зараз димляться від дотику пташок, але не в них тепер справа вони живуть, але їхній час пройшло. Зараз дивують і панують безліччю своїм і красою сині квітники зірочкою. Зрідка попадається, але теж дивує, вовче лико
Лід станув на лісовій дорозі, залишився гній, і на цей гній, начебто чуючи його, налетіло з ялинових і соснових шишок безліч насінь
Черемшина
Співчуваючи поваленій березі, я відпочивав на ній і дивився на більшу черемшину, те забуваючи її, те знову зі здивуванням до неї вертаючись: мені здавалася, начебто черемшина відразу на очах одягалася у свої прозорі, зроблені начебто із зеленого шуму, одягу: так, серед сірих ще не одягнених дерев і частих кущів вона була зелена, і в той же час через цю зелень я бачив позад її часті білі берізки. Але коли я піднявся й захотів попрощатися із зеленою черемшиною, мені здалося, начебто позад її й не було видно берізок. Що ж це таке? Або це я сам видумав, начебто були берізки, або. або черемшина одяглася в той час, як я відпочивав
Весняний переворот
Удень на небі були на одній висоті “котячі хвости”, на іншій – плив величезний незлічимий флот купчастих хмар. Ми не могли довідатися, що наступає й що проходить: циклон або антициклон
От тепер увечері всі й позначилося: саме в цей вечір відбувся довгоочікуваний переворот, перехід від неодягненої весни до зеленіючої весни
М. Пришвін “Пори року”
(2 votes, average: 4.00 out of 5)