Зима в оповіданнях М. М. Пришвіна

Зима в оповіданнях М. М. Пришвіна

Оповідання про природу зимового часу року

Кристальний день Дерева в лісі Біляча пам’ять Сніжки Народження місяця

Кристальний день

Закінчили полювання на зайців: почалися подвійні сліди, заєць ганявся за зайцем. День весь блискав кристалом від зорі до зорі. Серед дня сонце значно пригрівало, вітерець погойдував гілки дерев, і тому падали фігурки, розсилалися в повітрі пилом, і цей дрібний пил знову злітав і блискав на сонце іскорками

Верхня колотівка високої ялини, як ваза, збирала усередину

себе сніг більше, більше, поки, нарешті, цей кому не сховав у собі навіть той високий палець їли, на який весняною порою на вечірній заграві сідає пташка-невеличка й співає свою пісеньку

Дерева в лісі

Сніжна пороша. У лісі дуже тихо й так тепло, що тільки от не тане. Дерева оточені снігом, ялини повісили величезні важкі лабети, берези схилилися й деякі навіть зігнулися верхівками до самої землі й стали мереживними арками. Отож і в дерев, як у людей: жодна ялинка не схилиться ні під якою вагою, хіба що зломиться, а береза ледве що – і відмінюється. Ялина царює зі своєю верхньою колотівкою, а береза плаче

У

лісовій сніжній тиші фігури зі снігу стали так виразні, що дивно стає: “Отчого, думаєш, вони нічого не скажуть один одному, хіба тільки мене помітили й соромляться?” І коли полетів сніг, то здавалося, начебто чуєш шепіт сніжинок, як розмова між дивними фігурами

Біляча пам’ять

Думаю про білки зрозуміло, якщо великий запас, ти пам’ятаєш про нього легко, але ми бачимо зараз слідами, що отут білка через сніг пробилася в мохи, дістала заховані там з осені два горіхи, відразу їх з’їла, потім, відбігши десяток метрів, знову пірнула, знову залишила в снігу шкарлупу від двох-трьох горіхів і через кілька метрів зробила третю полазку. Не можна ж припустити, що вона чуяла горіх через поталий шар снігу й обмерзлого льоду. Виходить, пам’ятала з осені про два горіхи в моху в стільки-те сантиметрах від ялини. Притім, пам’ятаючи, вона могла не відмірювати сантиметри, а прямо на око з точністю визначати: поринала й діставала

Сніжки

Випала пороша. На полюванні почав знімати лісові фігури. Гілочка найтоншими своїми пальчиками тримала великий пишний кому. Опівдні фігури почали падати, збивати одна іншу: дерева грали в сніжки. Один такий кому потрапив у зайця, він підхопився, дав слід, і Сурмач його підхопив

Народження місяця

Небо чисте. Схід розкішний у тиші. Мороз мінус 12. Сурмач по білій стежці жене одним чуттям

Весь день у лісі був золотий, а ввечері зоря горіла в полнеба. Це була північна зоря, вся малиново-блискуча, як у ялинкових іграшках, бувало, у бомбоньерках з пострілом, особливий прозорий папір, через яку подивишся на світло, і все буває пофарбовано в який-небудь вишневий колір. Однак на живому небі було не один тільки червоне посередині йшла густо-синя стрілчаста смуга, лягаючи на червоному, як цепелін, а по краях різні прошарки найтонших відтінків, додаткових до основних квітів

Повний світанок зорі триває які-небудь чверть години. Молодик стояв проти червоного на блакитному, начебто він побачив це в перший раз і зачудувався

М. Пришвін “Пори року”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Зима в оповіданнях М. М. Пришвіна

Categories: Шкільні твори

Links