Весілля як драматична постанова
Весілля – це надзвичайно добре скомпонована і осмислена драматична гра, де реальне органічно перепліталося з традиційно-умовним. Основними героями весільної драми були молодий і молода, їхні батьки, а навколо них об’єднувались інші дійові особи – дружки, бояри, світилки. Кожний з учасників драматичної гри повинен був чітко виконувати свою роль. “Режисером” весільної драми виступав сват, який мав бути людиною кмітливою і дотепною. Весільна драма була явищем публічним, захоплюючим і збирала багато глядачів.
Основне завдання
Словесний супровід весілля надзвичайно багатий тематично і жанрово різноманітний. Тут звучали пісні, замовляння, прислів’я та приказки, розігрувались театралізовані сценки тощо.
Весільна драма містила п’ять великих дій: сватання, заручини (змовини, оглядини), підготовку до весілля, весілля, понеділкування (“почепини”, “пропій”). Кожний із цих актів складався з кількох самостійних епізодів.
Процес весілля тривав
Остаточно домовлялися про весілля через послів молодого – сватів.
Коли ж батьки молодої давали згоду на одруження, то молода виносила рушники, якими старости перев’язували один одного через плече, і затикала женихові за пояс хустку. Батько й мати благословляли молодих. Після цієї церемонії старостів частували. На сватанні пісень не співали.
Заручини свідчили про початок весільного обряду. Це було перше офіційне побачення молодого й молодої. Заручини відбувалися в молодої, куди приїжджали батьки та родичі молодого. Сходились подруги нареченої, її родина, сусіди. У весільній обрядовості заручини, за народним звичаєм, були громадянським актом, який стверджував шлюб молодих людей.
Підчас ритуалу дружки співають пісень, в яких розповідають про тугу молодої, викликану майбутньою розлукою із сім’єю, засмученість батьків:
Маруся заручена,
Серденько засмучене,
Засмутила челядоньку,
Ще й рідную матінку.
Після цього наставав період підготовки до весілля. Дню весілля передувало випікання короваю – весільного хліба – символу добробуту.
Процес випіканнятсороваю поетизувався. Коровай печуть “з міста да міщаночки”, “з села та селяночки”, “з білими рученьками, з чорними оченьками”, воду для замішування тіста беруть аж із Дунаю, а печеться він у печі, в якої “золоті плечі” і “срібнії крила”.
Важливими компонентами весільної обрядовості було плетіння вінків із барвінку, що символізував вічне кохання і шлюб; звивання гільця – відгомін тотемних вірувань. Звивання гільця завжди відбувалося урочисто, його прикрашали пучками калини, житніми колосками, паперовими квітками, барвінком тощо.
Церемонія спорядження гільця закінчувалось частуванням гостей, піснями й танцями. Наречена і наречений прощалися на цьому нечорі з молоддю села.
День весілля був сповнений обрядових, символічних дій, численних пісень, танців. Усі дії мали урочистий характер, кожний етап весілля набирав певного психологічного відтінку. Визначали цей стан насамперед пісні, які виконувались хором дружок або світилок.
Весілля – це оригінальна синкретична музична драма, яка мала чітко визначену тему – одруження, а також режисерів, дійових осіб, героїв. Учасники цієї драми, за висловом Ф. Колесси, “…грають подію власного життя”. Кожний із учасників весільної драми знав свої обов’язки, правила поведінки, мусив знати словесний супровід.
Як бачимо, весільна драма – високопоетична і гуманна, з виявом багатовікових фольклорних традицій. У неї органічно увійшло і утвердилося поетичне начало доби язичництва і пізнішого часу, яке дало поезію великої образної сили, що визначило її тривале життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)