Великий росіянин драматург
ВЕЛИКИЙ РОСІЯНИН ДРАМАТУРГ Олександр Миколайович Островський народився в Москві в 1823 році. Все життя він провів у рідному місті й любив Москву як серце російського народу, як історичне зосередження його життя й культури. Батько майбутнього драматурга був стряпчим. Дванадцяти років Островський надійшов у Першу московську гімназію, по закінченні якої в 1840 році був зарахований на юридичний факультет Московського університету. На цьому наполягав батько, щоб син його успадковував професію юриста. Не закінчивши курсу, в 1843 Островський пішов з
З 1843 по 1851 рік Олександр Миколайович служив у суді. За ці сім з невеликим років майбутній письменник грунтовно вивчив практику судочинства, неприкритий сваволя й хабарництво, що панують в аем. Ця робота дала Островському невичерпний матеріал для 3°бражения вдач купецької, міщанської й чиновницької РОСІЇ 50-х років XIX століття. В 1843 році Островський написав повість “Сказання про те, ак квартальний наглядач пускався в танок, або Від великодо смішного один крок”. Ця повість послужила чорновим “Роском для “Записок замоскворецкого глядача”, де виявилася ідейна близькість молодого
Ці картини з життя купеч який Москви привернули увагу читачів новизною сюзкет сміливістю Теми, яскравістю фарб. ‘ Коли в пресі з’явилися перші більші комедії Острів ского “Свої люди – сочтемся”, “Бідність не пороть”, стало ясно, що молодий письменник підняв у своїх добутках з вершенно недоторканий шар російського життя – показав побут купецтва. В 1856 році Островський написав комедію “Дохідне місце”. Діючі особи – чиновники різних рангів від цивільного генерала Вышневского, що досяг більших чинів і багатств, до безіменних молодих чиновників
У творчості драматурга остаточно затверджується позиція критичного реалізму. З молодого років Островський звик проводити літо в маєтку батька, у Щелыкове, на Волзі; він любив цей край. В 1856 році Олександрові Миколайовичу довелося ближче познайомитися з Волгою й волгарями. Морське міністерство спорядило в той рік експедицію для опису життя, побуту й промислів населення, що живе по берегах морів, озер і більших рік Європейської Росії
До участі в цій експедиції в числі інших письменників був притягнутий і Островський. Він становив опис верхньої Волги – від джерел до Нижнього Новгорода. Крім опису Островський склав словник волзького говору бурлак, водоливов і інших трудівників, тісно пов’язаних з Волгою. Під впливом цієї поїздки драматург в 1859 році написав “Грозу”. В 70-е роки з’являються “На всякого мудреця досить простоти”, “Скажені гроші”, “Ліс”, “Вовки й вівці”, “Снігурка”.
В останньої тема любові до батьківщини пронизує всю п’єсу, це поетичне оповідання про ранній період життя нашого народу, коли він ще був язичником, шанував сонце – Ярилу. В 1878 році драматург пише п’єсу “Безприданниця”1 Дія відбувається на березі Волги, її простори, привілля є спільником у долі героїні, що жадає щастя, але так і #е нашедшей його. Після 25 років драматургічної діяльності Островський” підводячи підсумки своєї праці, писав Н. А. Некрасову: “Я написав 30 п’єс (цілий народний театр)…” Коли святкувалося б°л цатипятилетие літературної діяльності драматурга, ТР А Гончарів сказав, вітаючи ювіляра: “Літературі ви несли в дарунок целую бібліотеку художніх произведе• 4 л ля сцени створили свій особливий мир. Ви один добудува Я#И> Д яие, в основание которого положили краеугольные камни JT “визин, Грибоедов, Гоголь…” До кінця життя (1886 рік) усякий драматург залишив 48 оригінальних п’єс, трохи щонайсанних у співробітництві з молодими письменниками, цілий ряд перекладів із Шекспіра, Сервантеса, Гольдони й чимало критичних статей про театр і акторів
1 січня 1886 року Островський був призначений завідувачем репертуарною частиною імператорських московських театрів. Він із захопленням віддався улюбленій справі, але сил уже не залишилося. 14 червня 1886 року він раптово помер у Щелыкове й там же був похований
За чотири роки до кончини Островський писав: “Тільки ті добутки пережили століття, які були істинно народними в себе будинку; такі добутки згодом робляться зрозумілими й коштовними для інших народів, а нарешті, і для всього світла”. Такі добутки самого Островського, вони тісно пов’язані з життям російського народу в його сьогоденні й минулому, народні в найглибшому значенні цього слова: у них тріпотить любов до всьому істинно людському. • У своїх комедіях Островський, по його власних словах, бачив “форму свого суду над життям”, і суд письменника над Дикими й Кнуровыми був справедливий і строгий
Самодурам і гвалтівникам драматург протиставляв людей із трудового народу. Островський – популярнейший драматург і в наші дні. Любов до нього зрозуміла: у своїх творах Олександр Миколайович виразив саме заповітне прагнення свого народу – до світла, правді, волі
(2 votes, average: 3.00 out of 5)