Величальна пісня матері (образ матері у творчості українських поетів)
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Величальна пісня матері (образ матері у творчості українських поетів)
Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і лагідні руки, найвірніше і найчутливіше серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.
І скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят – тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чи більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше її життя.
Від Шевченкового “Там матір добрую мою ще молодую…” і до сьогоднішніх
Образ матері – це символ добра на землі. Це символ Батьківщини, якій люди віддають найтепліші почуття, свою любов.
Важко назвати поета, який би у своїй творчості не звертався до образу матері.
Мене вразив твір А. Малишка “Пісня про рушник”. Поет використав символ – рушник, який на щастя і на долю вишила мати синові, що їхав “у дорогу далеку”. Цей вірш став народною піснею. Хіба можна забути слова:
І на тім рушничкові
Оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
Й твоя материнська любов.
Д. Павличко створив
Мати теж в дорогу “сорочку вишила”, і син повертається з доріг:
Та я нічого не несу додому,
Мій згорточок старого полотна,
І вишите моє життя на ньому.
Жінку-матір оспівали поети як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю.
На плечі матері лягли всі турботи, тяжкі випробування життя.
До сліз зворушують слова Миколи Сингаївського в поезії “Чорнобривці”, що стала однією з найулюбленіших пісень українського народу:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо.
Твою ласку я чую, рідненька.
Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю! Кожна мати хоче, щоб життя її дитини було щасливим, вона “від лютої зими затуляла нас
Крильми”, як пташка оберігає своїх пташенят.
У вірші “Сива ластівка” Б. Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Дивом-казкою світанковою…
Дивом-казкою… – і тріпоче щось в душі, і перед нами постає Мати в найвищому розумінні – це наша країна, це мати-природа, яка створила життя на Землі.
У своїй поезії “Лебеді материнства” В. Симоненко оспівує матір і Батьківщину. Батьківщина і мати – вічні.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати,
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
У відданості Батьківщині – синівське щастя і сила, і честь. М. Сингаївський у своїй поезії “Мати” наголошує:
Від матері – слово, і пісня, і хліб.
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері – мужність і перший політ,
І як мати для всіх – Батьківщина моя.
Велика, щира синівська любов до матері священна.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)