Образ матері в літературі українських письменників

Мама… Найтепліше, найсвятіше слово для кожної людини. Мама – це символ любові і ласки, ніжності і найвірнішого кохання. І тому не дивно, що найтепліші, найщиріші слова присвячують письменники і поети матерям. І образу матері як вічному уособленню безкорисливої любові і відданості.

Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мама, Твою ласку я чую, рідненька, – чуєш пісню на слова Миколи Сингаївського, і серце наповнюється приємним щемом. Це моя найулюбленіша пісня про матір. На плечі матері лягає важкий тягар

відповідальності за своїх дітей, за те, щоб вони виросли справжніми людьми. Одною з наскрізних тем в творчості А. Малишка тема матері. Образ рідної неньки зливається в поезії Андрія Самійловича з іншим найдорожчим образом – образом України. Завжди, коли поет пише про те, що. найдорожче його серцю, він згадує матір:

Тебе, маленьку, сивувату, дано навіки пронести, – писав поет іще в 30-ті роки в поезії “Материнська”. Його поезії “Мати”, “Сиділа мати, ніби груша дика”, “Мамо, я хочу ще поговорити з вами”, поема “Сини” – це данина подяки й любові поета священній пам’яті Матері. Та з-поміж

скарбів виділяється “Пісня про рушник”, сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові.

Вона невелика за розміром. І слів про матір, сказано, власне, небагато. Але образ її зігрітий синівським почуттям, яскравий і живий. Скільки мати ночей не доспала, співаючі синові “Котка”, тримаючи руку на його чолі, турбуючись про його долю, вишиваючи рушник на дорогу – бо ж знала, що рано чи пізно покличе сина великий світ. Інший поет, Дмитро Павличко, на все життя зберіг “готочок старого полотна” і “вишите… життя на ньому”.

Колись, проводжаючи в далеку дорогу, дала йому мати вишивану сорочку як заповіт вірності рідній землі. А як не згадати великого Тараса Шевченка! Жінка, жіноча доля займали в його творчості одне з провідних місць. І слова, винесені в назву твору, говорять про безмежне трепетне почуття до Матері, що дає життя, матері, що є символом добра на землі. Багато поезій присвятив матері і Борис Олійник.

Яскраво і високохудожньо розкрита тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлій пам’яті у вірші “Мамо, вечір догоря.,.”. Яскраві метафоричні образи вживає поет, щоб оспівати безсмертя матері, а відтак і безсмертя всього роду:

Там, де ти колись ішла. Тиха стежка розцвіла Матіолою вечоровою, Житом-долею світанковою, Дивом-казкою, Юним соняхом, Сива матінко, Сиве сонечко.

А. В. Симоненко поєднав два вічні символи любові – Вітчизну і Матір у вірші “Лебеді материнства”:

Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати, Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

У відданості Матері і Вітчизні – синівське щастя і сила.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ матері в літературі українських письменників

Categories: Твори на вільні теми

Links