“Васильки” В. Сосюри – взірець інтимної лірики В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ
СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ
В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ
“Васильки” В. Сосюри – взірець інтимної лірики
Словник символів так тлумачить зміст образу васильків: “Васильки або волошки – символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності”. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали – і він перетворився на квітку, названу його іменем.
Вважається, що васильки мають
Поет, який написав чудовий вірш про васильки, не відступає від народного тлумачення цього образу.
Іншим доказом можна вважати те, що цей роздум-мініатюра (12 рядків) про вічну красу життя написаний під впливом відомої однойменної народної пісні.
Вірш є зразком інтимної лірики.
Поет розповідає про себе і кохану, що йдуть повз поля, оточеного васильками. Цікаво, що Сосюра для передачі гарячого кохання використовує холодний синій колір: “і синіє щастя у душі моїй”. Це пояснюється насамперед тим, що очі коханої,- сині: “і у тебе, мила, васильки з під вій”, і почуття до коханої дівчини, поєднуючись з почуттям любові до рідної землі, породжують у поета асоціації синього кольору з коханням.
Поет у цих 12 рядках зумів передати найінтимніші людські переживання, показати красу кохання та людських взаємин. “Такий я ніжний, такий тривожний”, писав сам про себе Сосюра. “Він усе життя виліплював образ ліричного героя, закоханого в землю, в кольори осені і неба, З чутливою душею…”, – так сказав проВ. Сосюру видатний лірик – Андрій Малишко: У справедливості цих слів можна переконатися, читаючи вірш “Васильки”.
У творі В. Сосюра торкається також філософського питання про швидкоплинність життя, про те, що треба цінувати кожну його мить, бачити прекрасне навкруги. Хіба це не щастя – йти поруч із коханою людиною, милуватися її блакитними очима, радіти хлібному полю й порівнювати рідні очі з блакитними квітами-васильками! Свою доброту, любов поет хоче передати нащадкам, щоб і ті. “далекі”, були “сповнені привіту” й пошани до своїх предків.
Слід сказати про змістове навантаження образу-символу васильків у поезії.
Ця синя квітка – символ кохання, життя, єднання людини з природою (Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій), символ швидкоплинності життя (Може, ми квітками, може, васильками станем – я і ти); символ безкінечності життя, зв’язку поколінь (васильками станем – я і ти…другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас).
Віршовий розмір “Васильків” – хорей з пірихієм, що надає віршеві народно пісенного звучання.
Часто замислюєшся над питанням: “У чому ж секрет довгого життя деяких творів?”. Говорячи про поезію “Васильки”, можна з повним правом зазначити: довге життя поезії забезпечило майстерне зображення поетом звучання найтонших струн людської душі, що бринять щастям, коханням, любов’ю до рідної землі, вірою у вічність світу і роду людського. І ці почуття вічні, як саме життя.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)