Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Вальсінгам – герой трагедії О. С. Пушкіна “Бенкет під час чуми”

Вальсінгам – герой трагедії О. С. Пушкіна “Бенкет під час чуми”

Вальсінгам – герой трагедії О. С. Пушкіна “Бенкет під час чуми” (1830), четвертої, заключної п’єси “дослідів драматичних вивчень”, відомих під редакторським назвою “Маленькі трагедії”.

Літературним джерелом “Бенкету” є драма англійського поета-романтика Д. Вільсона “Чумний місто” (1816). Трагедія Пушкіна представляє собою переробку однієї лише картини (акт I, сцена 4) драми Вільсона. У “чумному місті” Едвард Вальсінгам (Edward Walsingham) – особа епізодичне; його бачать в компанії бенкетуючих які повернулися з

плавання морські офіцери Франкфорт і Вільмот. У Пушкіна В., або голова, як він позначений у ремарках, – герой, який замикає ряд трагедійних характерів тетралогії (Барон, Сальєрі, Дон Гуан).

Колізія образу В.: людина, роздавлений страхом смерті, одержимий жахом перед “безоднею похмурої “, на краю якої він виявився, вирішується на бунт. У гордій самоупоеніі він славить “царство Чуми”, знаходячи у її згубний дії джерело “невимовних насолод”, але в якийсь момент усвідомлює всю міру власного блюзнірства. Після розмови зі Священиком В. розуміє, що заколот проти чуми, його самого і всіх бенкетуючих,

возжелавший в хмільному чаді утопити весело уми, не просто святотатство, але капітуляція. Не здатні духовно протистояти грізній силі, яка приносить смерть, В. і його співтрапезники по суті укладають угоду з чумою, продають їй свої душі, щоб зберегти тіло. Прозріння настає, коли Священик нагадує В. про померлу матір, над могилою якої він ридав і “з криком бився”, яка тепер, мабуть, “плаче гірко в самих небесах, дивлячись на бенкетує сина”, чуючи його голос, “співаючий скажені пісні, між благання святий і тяжких зітхань “. В. розуміє, що він вже не той, яким був колись, – “чистим, гордим, вільним”, що небеса для нього зачинили свої ворота, і їх “невдаха дух не досягнет”. На цьому моменті прозріння і істини Пушкін обриває дію. Остання ремарка трагедії: “Бенкет триває. Голова залишається занурений в глибоку задумливість “.

У фільмі М. Швейцера” Маленькі трагедії “(1979) герой” Бенкету “так нічого і не усвідомив. Останнім його словом став гімн чумі, пересунути в розв’язку трагедії: заключним акордом стала фраза про насолоду, доставленої тим, “що загрожує загибеллю”, а загальним підсумком – чисто епікурейський вибір героя, вся мудрість якого укладена в прислів’ї: помирати – так з музикою. Скажений пір під час чуми, “заварений” Пушкіним під випробування герою, перетворився на своєрідне подібність давньоримських ludi funebres, що супроводжували поховальний ритуал. Таке “язичницьке”, “античне” прочитання трагедії йде від російських “еллінів” початку XX століття (Вяч. І. Іванов), діонісій-ські захоплення яких були схожі на “захоплення” В. і не залишали місця “задумі” останнього.

Тематика пушкінського “Бенкету” перегукується з віршем “Герой”, датованим 29 вересня 1830 (дата завершення трагедії – 6 листопада того ж року). В образі “героя” Пушкін вивів Наполеона, який під час єгипетського походу відвідав госпіталь у Яффі, де знаходилися його солдати, заражені чумою. В очах Пушкіна Наполеон був лик не в бою і не на троні: він став “небу одним”, коли, ризикуючи життям, тиснув руки вмираючим, аби підтримати їх. Наполеон грає зі смертю, як і В., але не заради себе, а в ім’я інших. В. хоче втопити власний страх, Наполеон намагається звільнити від страху “перед похмурим недугою” своїх воїнів, “таврованих дужою чумою”. У подібних ситуаціях обидва персонажі надходять відважно, героїчно, але Героєм є Наполеон, наступний покликом серця: “Залиш героєві серце; що ж / / Він буде без нього? Тиран! ” “Бенкет під час чуми” вперше був поставлений в Олександрійському театрі (1899, в ролі В. – В. Н. Давидов). На сюжет трагедії написана опера Ц. Кюї (1901).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Смиренність перед смертю або бессмсетрие в боротьбі: воля вибору (по трагедії А. С. Пушкіна “Бенкет під час чуми”) Тема бенкету як торжества, вищої напруги щиросердечних сил, апогею самовираження героя втілена у всіх маленьких трагедіях, і щораз бенкет обертається загибеллю, моральний або фізичної: навколишній світ як би мстить героям за спробу вирватися за межі пронизуюче життя протиріч, самоствердитися незалежно від дозволу глобальних проблем. Суспільство як сукупність індивідуумів і саморегулюючий...
  2. Бенкет під час чуми “Бенкет під час чуми”, як і інші “маленькі трагедії”, О. С. Пушкін писав у 1830 році, під час свого перебування в Болдіні. Цю тему поет обрав не випадково – його перебування в Болдіні співпало з поширенням епідемії холери, від захворювання якої не був застрахований ніхто. Пушкін розумів це. Померти від...
  3. Майстерність у побудові сюжету. (По одному з добутків російської літератури XIX століття. – А. С. Пушкін. “Бенкет під час чуми”) Мир “Скупого лицаря” дуже широкий: сценічними й – особливо – внесценическими образами відтворена майже пластично відчутна картина Європи епохи пізнього середньовіччя. В “Моцарте й Сальери” два музикантів живуть у світі мистецтва, начебто б тільки про нього й говорять. В “Кам’яному дст” перед нами з’являється всього лише “імпровізатор любовної пісні” –...
  4. Вальсингам Колізія образа В.: людина, роздавлена страхом смерті, одержимий жахом перед “безоднею похмурої”, на краю якої він виявився, зважується на бунт. У гордому самозахваті він славить “царство Чуми”, знаходячи в її згубній дії джерело “нез’ясованих насолод”, але в якийсь момент усвідомлює всю міру власного блюзнірства. Після розмови зі Священиком В. розуміє,...
  5. Герой трагедії А. С. Пушкіна “Моцарт і Сальери” Історичний прототип: італійський композитор Антонио Сальери (1750-1825), автор сорока із зайвим опер, пользовавшихся наприкінці XVIII в. великою популярністю (найвідоміша серед них – “Тарар” на лібрето П. Бомарше). Задум цієї “маленької трагедії” виник у середині 20-х років, коли навколо імені Вольфганга Амадея Моцарта (1756-1791) зложився своєрідний культ, одним із проявів якого...
  6. Барон герой трагедії О. С. Пушкіна “Скупий лицар” Літературні джерела образу скупого лицаря досить великі. Це перш за все щіток Шекспіра і Гарпагон Мольєра, а також прототип останнього – Гарпаг Плавта. У ряді інших прообразів зазвичай називають Варраве (“Мальтійська єврей” К. Марло, бл. 1S92), багатьох скнар в комедіях Гольдоні, варіації мольєрівського Гарпагона в п’єсах Жюста і Детуша, скупих...
  7. Герой трагедії И. В. Гете “Эгмонт” Звертання письменника до історії нідерландської революції XVI в. викликано сплеском антифеодальних настроїв у Німеччині. (Тоді ж Ф. Шиллер складає есе ” Історія відпадання Нідерландів від іспанського панування”.) У своїй більш ніж десятилітній роботі над п’єсою Гете користувався історичними працями єзуїта Жнив і голландського історика Эмануила ван Матерна. У п’єсі показаний...
  8. Що, на думку Камю, може врятувати людство від чуми і від зла взагалі? Розповідаючи про історію боротьби з чумою в місті Орані, Альбер Камю ви користовує чуму як універсальну метафору зла в усіх його проявах та існуваннях. Письменник попереджає, що може будь-якого часу настати такий день, “коли чума розбудить пацюків і погонить їх здихати на вулицях щасливого міста”. Що ж такс чума, на...
  9. Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” (1825), монах-літописець Чудова монастиря, “старець лагідний і смиренний”, під керівництвом якого складається молодий чернець Григорій Отреп’єв, майбутній Самозванець. Матеріал для цього образу (як і для інших) Пушкін почерпнув з “Історії…” М. М. Карамзіна, а також з епістолярної та житійної літератури...
  10. “Вияви “чуми” ХХІ століття” Кожне століття має своєрідну “чуму”. Явище, яке називається так, далеко не обов’язково є якоюсь хворобою, його ключова особливість полягає в тому, що така “чума” доставляє людям безліч неприємностей і проблем. Наприклад, якщо ми візьмемо двадцяте століття, то зрозуміємо, що тоді не було таких страшних епідемій, які були до цього. Але...
  11. Твір аналіз циклу творів Пушкіна “Маленькі трагедії” У творчій спадщині Пушкіна існує цикл невеликих драматичних добутків, називаних “маленькими трагедіями”. По характері вони близькі до філософської лірики. У них також піднімаються більші загальнолюдські проблеми, пов’язані з питаннями про сенс життя, про смерть і безсмертя, про призначення мистецтва. “Маленькі трагедії” Пушкін написав в 1830 р. під час знаменитої Болдийской...
  12. Центральний персонаж трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пимон герой однієї сцени, п’ятої картини трагедії. Роль П. відносно невелика. Однак функція цього персонажа в розвитку сюжету, у зчепленнях ідей, образів – важлива й значна. Колізія трагедії в сцені з П. одержує істотні прояснення. З оповідання Шуйского в першій картині відомо про царевбивство, доконаному в Угличу, названий його винуватець...
  13. Юродивий персонаж трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Юродивий – центральний персонаж трагедії А. С. Пушкіна ” Борис Годунов ” (1825). Юродивими на Русі називали блаженних, що відмовилися “Христа заради” від земних благ і ставших “жалібниками” народними. Юродиві вели злидарський спосіб життя, ходили в руб’ях і звичайно носили вериги. У період з XIV по XVI в. юродиві користувалися...
  14. Народ у трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Перше й основне місце в трагедії належить російському народу, він є головним героєм добутку. Народ у трагедії показаний у русі, у своєму розвитку. Сцена на Червоній площі, де ми вперше зустрічаємося з головним героєм, говорить про його розгубленість і здивування із приводу безвладдя в країні: “Про Боже мій, хто буде...
  15. Характеристика Бориса Годунова в однойменній трагедії Пушкіна Борис в трагедії Пушкіна – “царевбивця”, через кров Дмитра прийшов до влади. З величезною психологічної і художньою переконливістю малює Пушкін вустами самого Бориса в його знаменитому монолозі борошна нечистої совісті: … Біда! як виразкою морової Душа згорить, наллється серце отрутою, Як молотком стукає у вухах докір, І все нудить, і...
  16. Фієст – герой трагедії Л. Аннея Сенеки “Фієст” Стародавність знала п’ятнадцять трагедій, присвячених долі нещасного сина Пелопа, але до нас дійшла тільки трагедія Сенеки; від інших залишилися настільки незначні фрагменти, що визначити відношення образу Ф. у Сенеки до прототипів досить складно. Очевидно, однак, що характер головного героя повністю самостійний і незалежний від попередників: Сенека робить його проповідником істин...
  17. Емпедокл – герой трагедії Ф. Гельдерліна “Смерть Емпедокла” Емпедокл Гельдерлін запозичив з легенди Діоген Лаертський, за якою історично існував древнеел-Лінський філософ V “Шв. до н. е. кинувся в кратер Етни, щоб “зміцнити поголоску, ніби він став богом”. Е. в трагедії кінчає з собою з інших мотивів, переживши мить тріумфу, побоюючись, що така мить, вища в його житті, більше...
  18. Вадим – герой трагедії Я. Б. Княжніна “Вадим Новгородський” Вадим – герой трагедії Я. Б. Княжніна “Вадим Новгородський” (1788-1789). Легендарним прообразом цього персонажа з’явився згадуваний в одній літописі Вадим Хоробрий, який очолив заколот новгородців (7864) проти покликаного княжити Рюрика і останнім убитий разом з “іншими багатьма радниками його”. (С. М. Соловйов вважав ім’я В. прозивним: від “водимо” – передовий,...
  19. Эмпедокл – герой трагедії Ф. Гельдерлина “Смерть Эмпедокла” Образ Гельдерлин запозичив з легенди Диогена Лаэртского, по якій історично існуючий древнеэл-линский філософ V в. до н. е. кинувся в кратер Етни, щоб “зміцнити поголоску, начебто він зробився богом”. Э. у трагедії кінчає із собою по інших мотивах, переживши мить тріумфу, побоюючись, що така мить, вище в його житті, більше...
  20. Герой трагедії У. Шекспіра “Антоній і Клеопатра” Антоній фігурував серед персонажів першої “римської” трагедії Шекспіра “Юлій Цезар”, але спритний демагог, що мистецьки грав на страстях юрби, не має майже нічого загального з безтурботним і великодушним полководцем другої п’єси, хоча в обох випадках джерелом послужили “Порівняльні життєписи” Плутарха. Деякі деталі свідомо змінені: так, у Плутарха “гульвісу й п’яницю”...
Вальсінгам – герой трагедії О. С. Пушкіна “Бенкет під час чуми”
«
»