Герой трагедії И. В. Гете “Эгмонт”

Звертання письменника до історії нідерландської революції XVI в. викликано сплеском антифеодальних настроїв у Німеччині. (Тоді ж Ф. Шиллер складає есе ” Історія відпадання Нідерландів від іспанського панування”.) У своїй більш ніж десятилітній роботі над п’єсою Гете користувався історичними працями єзуїта Жнив і голландського історика Эмануила ван Матерна. У п’єсі показаний лише перший період нідерландської революції, що закінчився арештом і стратою Эгмонт

Образ Э. з’єднує художній вимисел і історичну правду. Реальний Э.

володів тим же мужністю й чарівністю, що й герой трагедії. Але в Э., сорокашестилетнего графа й воїна, були дружина й одинадцять дітей, оказавшихся після його смерті в повній убогості й опалі

Герой Гете моложе, він не одружений, у нього є кохана Клерхен. Э. у зображенні Гете з’являється життєлюбною, вільнодумною й незалежною людиною,- на відміну від свого прототипу, змушеного часто йти на компроміси з іспанською владою. Реальний Э. залишився в Брюсселі, коли всі соратники його покинули, щоб налагодити стосунки з жорстоким намісником Альбой. По п’єсі Э. залишається, тому що хоче примкнути до народу, частиною

якого є Клерхен і до якого він зараховує себе. Ця тема звучить у фінальному монолозі Э., виконува звичайно (відповідно до вимоги Гете) під музику Л. Бетховена, спеціально написану для трагедії в 1810 році

“Эгмонт” з більшим успіхом ішов на російській сцені. У Малому театрі Э. грав А. И. Южин, Клерхен – М. Н. Ермолова (1888). У концертному виконанні трагедії з музикою


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Герой трагедії И. В. Гете “Эгмонт”