В. А. Жуковський і його лірика
Ніхто не мав і не буде мати складу, рівного в могутності й розмаїтості складу його. А. С. Пушкін Жуковський був першим, хто вніс у нашу літературу романтичний початок, зосередився на внутрішньому світі людини; він виявив читачеві російська Мова в його щирій співучості, звучності й музиці вірша. Василь Андрійович Жуковський був образованнейшим людиною, що дозволило йому, що обладали незрівнянним дарунком перекладача, зробити доступними для російського читача багато кращих зразків німецької й англійської поезії, що в той час мало особливе значення,
Таким чином, перекладацька діяльність Жуковського зіграла в історії літератури величезну роль. Недарма Пушкін називав його “генієм перекладу”. Жуковський – один з перших поетів-ліриків, що розвивали не тільки нові для
Він глибоко засвоїв ідеї морального самовдосконалення й особистої чесноти. Це знайшло гідне підтвердження в його лірику: А ви, наперсники фортуни ослепленны Дарма сплячих тут поспішаєте нехтувати За те, що горби їх не пишні й забуті, Що лестощі їм вівтарів не мислять споруджувати. Молодий Жуковський віддає данину романтизму, захоплюючись Шиллером, але залишається байдужим до цивільної теми
Дуже рано у Творчості поета виявилися його основні риси, що стали потім домінуючими – містицизм, віра в потойбічний мир, може бути, більше доконаний, чим земний. У вірші “На смерть Андрія Тургенєва” Жуковський пише: Прости! не вічно жити! Побачимо знову; У труні нам долею призначене свиданье!
Надія солодка! приємно ожиданье! З яким веселием я буду вмирати! Але найбільше повно талант поета виразився в любовній ліриці. Жуковський жадав великого щастя й писав про право людини на почуття: Коли руки твоєї настільки милими рисами Мій погляд був уражений вся насолода колишніх днів, Всі незабутні годинники любові твоєї Воскресли переді мною!
Про почуттів очарованье! Особиста любовна Драма глибоко відбилася в його лірику. Аж до середини двадцятих років XIX століття в лірику Жуковського панувала тема нерозділеної глибокої й піднесеної любові: Коли я був любимо, у захватах, у наслажденье. Як сон чарівний, вся життя моя текла, Але я тобою забутий, – де щастя, провиденье!
Ах! счастием моїм любов твоя була! Трагедію своєї любові Жуковський зрозумів як неминучість катастрофи й загибелі кращих надій у сучасному світі. Людини всюди підстерігають страждання й втрати і його мрії валять: Тобою й для Алл С о ч. Р В однієї тебе Живу й життям насолоджуюся: Тобою почуваю себе; У тобі природі дивуюся
И с чим же жереб мій зрівняти? Чого бажати в настільки солодкій частці? Любов мені життя – ах! Я любити Ще сто крат бажав би боле. Поет прагне до гармонії й краси, але немає їх, на жаль, у навколишньому світі. Людина не може перемогти могутні сили, що коштують на його шляху на щастя: Прекрасне загинулася в пишному кольорі…
Такий доля прекрасного на світі! Тут Жуковський передає сумну думку про невідворотну загибель молодості, краси, променистих надій на зорі днів. Поет щиро й глибоко страждає, і в нього часто виявлявся “розум із серцем не в ладі”. Василь Андрійович затверджував, що: … Причина всіх добрих справ, Джерело великого, Нам твердість, і мужність, И силу що дає, – Надія втішна!..
Визнаючи недосконалість дійсності, Жуковський, однак, не зневірився ні в доброті, ні в красі, ні в людяності. У своїх добутках він, призиваючи до смиренності й затверджуючи благо Промислу, співчуває своїм героям, уболіває про розлуку закоханих, про зів’янення молодості, про загибель краси. Нехай не завжди тріумфує на землі справедливість, але серце поета віддано ніжним закоханим, в образах яких прославляються краса, добро, гаряче молоде почуття, вірність і моральна стійкість: Я в надії, я в смятенье; Віддаю себе хвилям; Щастя бачу в отдаленье; Усе, що мило, – думає – там! Ах! у безвісному океані Опинився мій човник; Даль як і раніше в тумані; Брег не бачимо й далекий. Лірика Жуковського підготувала прихід у російську літературу Пушкіна, Лермонтова й інших великих поетів. Без його поетичних шукань і знахідок, імовірно, не досягла б російська поезія своїх висот
Саме з Жуковського почалася нова школа в поезії: завдяки йому вона, немов прокинувшись зі сну, зробила стрімкий стрибок вбудущее.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)