Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Творчість Н. Островського

Творчість Н. Островського

Творчість Н. Островського прокладало шляхи розвитку літератури 30-х рр. поруч із романами М. Шолохова й Л. Леонова, А. Толстого й К. Федіна, А. Макаренко й Ф. Гладкова. Зберігаючи з ними спільність у самому підході до рішення проблем “батьківщина й революція”, “людина й революція”, єдність ідейної переконаності й комуністичних ідеалів, Н. Островський сказала своє слово про сучасника. Історикам і теоретикам соціалістичного реалізму має бути продовжити вивчення тих питань, які допоможуть більш точно й докладно розкрити їм як спільність,

так і розходження творчих позицій художників у літературі 30-х гг.

В 30-і рр. Література стала з особливою пильністю вдивлятися в те, якої сучасник революції, співвітчизник революції брав участь в історії країни, як він створював цю історію. Саме в ці роки в літературу входять “Тихий Дон”, “Ходіння по борошнах” і “Петро Перший”, “Дорога на океан” і “Піднята цілина”, “Педагогічна поема” і “Як загартовувалася сталь”. Н. Островському належала особлива роль, він одним з перших у літературі звернувся до історії революції й спробував через долю особистості осмислити рух радянського

суспільства в історичній довжині – на етапі першого його десятиліття

При всім тематичному, жанровому, стилістичному розходженні цих книг, при всій відмінності їхнього історичного змісту в них відчувається й безсумнівна спільність: увага письменників бути прикуто до тих особливостям російської історії й російського національного характеру, які допомагали зрозуміти, як Росія прийшла до здійснення Великої Жовтневої соціалістичної революції, вони прагнули вгадати долю революційних ідеалів. У зв’язку із цим проблема взаємин особистості й суспільства здобуває в літературі особливе значення

Ідея особистості, що хвилювала сучасників в 20-30 р., найбільше ємко була сформульована в педагогічних працях А. Макаренко: “Проблема особистості може бути дозволена, якщо в кожній людині бачити особистість”. Ця формула одержувала глибоке соціально-моральне підтвердження в поетичних, історико-літературних шуканнях письменників-сучасників Н. Островського. Так, наприклад, у середині 30-х рр. у пресі з’явилися принципово важливі виступи И. Катаєва про “Тихий Дон” (Наші досягнення, 1936, № 5), А. Макаренко про фурмановском “Чапаєва” (Літературний критик, 1937, № 10-11) і А. Платонова про роман “Як загартовувалася сталь”.

Загальним у цих статтях було рішуче відстоювання, захист такої неповторності характерів Мелехова, Чапаєва, Корчагіна, що проявлялася в багатстві натури, у безпосередності почуттів, у складності сприйняття миру героями. И. Катаєв доводив сучасникам, що Григорій Мелехов – “простонародна людина, селянин-козак почуває й надходить дуже складно, з усією повнотою життєвої складності”, яка була в Андрія Болконского на Аустерлицком поле або в Раскольникова в “Злочині й покаранні”. Ту “анархічність” Павла Корчагіна, що Платонов уважав “священною рисою характеру”, Макаренко називав це в Чапаєві “невтомною, мужньою пристрастю до перемоги”, повною мобілізацією всіх духовних сил людини в одному прагненні, “мобілізацією світлої, відповідальної в самій своїй глибині”, і вважав “до самого обурливого ступеня філістерської тему перевиховання Чапаєва під впливом Кличкова”, впроваджувану критикою у фурмановский роман

Це висловлення автора “Педагогічної поеми” не можна розцінювати як його спробу нібито заперечити одну із самих значних тем літератури, присвячену політичному, організаторському впливу професіонал^-професіоналів-революціонерів-професіоналів на тих пролетарів і селян, які вперше прилучалися до революційної боротьби (Павло Власов, Морозко й інші). Було б безглуздо дорікати цього видатного педагога сучасності в тім, що він недооцінював моменти виховання в справі формування особистості. Необхідно зрозуміти, що Макаренко протестував проти того спрощеного прочитання роману “Чапаєв”, відповідно якому Чапаєв ставав особистістю тільки в результаті переробки, перевиховання під керівництвом Кличкова.

Краще усвідомити позицію Макаренк-критика дозволяє одне із суджень Макаренк-педагога, настільки ж непримиренне, як і його думка про роман “Чапаєв”. Він наполегливо звертав увагу на обдарованість людини нової епохи. Виступаючи в 1938 г.

Макаренко говорив, згадуючи “Педагогічну поему”; “З найпершого дня, із самого нещасного дня, коли я вдарив Задорова,- і тоді я вважав”! що Запал-прекрасна людина й повинен надходити, як усяка людина, настільки повинен, що я вважав себе вправі жадати від його правильного вчинку, а не підготовляти його до правильного вчинку. От у цій формулі, якщо хочете, може бути, і полягає єресь”. Процес виховання, таким чином, повинен бути зосереджений на тім, щоб уміти розглянути; виявити в кожній людині його людську обдарованість. В “Педагогічній поемі” (1934-1936) з’являється свого роду нове поняття – “гурманська любов до людської природи”. У цьому “гурманстві” Макаренко бачив одне з необходимейших умов соціалістичного виховання

Історикам літератури має бути почати ще чимало досліджень, щоб осмислити у всій історико-літературній, ідеологічній повноті судження видатних художників 30-х рр. про моральний потенціал особистості, про особистості й історію. Висловлення письменників допомагають нам краще побачити, якої людина вступала в революцію, які суспільні ідеали він захищав. Тоді й досягнення Островськ-художника відкриються нам у всім неповторному своєму значенні. Його книги встануть поруч із добутками А. Толстого, Л. Леонова, М. Шолохова.

У романах Н. Островського радянська література змогла досягти класичної завершенности у відтворенні найважливіших конфліктів того часу; у цих добутках були виявлені історичні, соціально-моральні джерела й перспективи радянського суспільства

Виявляючи собою одне із самих значних досягнень літератури 30-х рр., роман “Як загартовувалася сталь” показує, що не винятковість біографії Н. Островського сама по собі, не “печатка загальморального інтересу”, що лежить на його книзі, забезпечили успіх Творчості письменника. Навпаки, соціальна доля героя роману знайшла винятковість тільки завдяки перемозі Островськ-художника, причому того художника, що створював оповідання в продовження класичних традицій російського реалізму, як відповідь на питання, поставлені перед суспільством, перед майбутнім росіянці літератури, революційним рухом. Н. Островський вирішував ті загальні завдання, які були висунуті епохою в тісній єдності із творчими шуканнями найбільших письменників-сучасників. Роман “Як загартовувалася сталь” не “перевертав всі старі етичні подання”, він розвивав, збагачував ті етичні, соціально-моральні подання про взаємини людини й суспільства, ті эстетические подання про завдання літератури, які російська література виробляла на всьому протязі свого розвитку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Моральна чистота переконань Н. Островського Мужність нещадного реаліста й одночасно тонке, трепетне сприйняття, відчуття навколишнього світу – ці риси Островськ-художника з’єдналися, мабуть, у самій неповторній з вимовлених їм коли-небудь, формул: “Я, якби почував неправоту справи, що я виконую, мені здається, И не міг би ніколи посміхатися” (“Слово до закордонних друзів”). В атмосфері цих літературних поглядів,...
  2. Драматургія А. Н. Островського. Основні риси 1. Місце творчості Островського в російської драматургії. 2. “Народна драма” у театрі Островського. 3. Нові герої. Він відкрив миру людини нової формації: купця-старообрядника й купця-капіталіста, купця в сіряку й купця в “трійці”, що їздить за кордон і займається свій бізнес Островський розгорнув навстіж двері в мир, досі замкнений за високими...
  3. Побут і вдачі міста Калинова в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” Побут і вдачі міста Калинова в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”. “Жорстокі вдачі, пан, у нашім місті, жорстокі! А. Н. Островський П’єса ” Гроза” А. Н. Островського створена в 1859 році. У своєму добутку автор яскраво показав безліч звичаїв і вдач, що існують у той час у Росії. На прикладі...
  4. Зіставляючи романи Н. Островського й Н. Чернишевського Якщо ж говорити про концепції особистості в цілому, що розвиває в романі “Як загартовувалася сталь”, те, напевно, найбільш близьке літературне споріднення можна виявити з романом Н. Г. Чернишевського “Що робити?”. Зіставляючи романи Н. Островського й Н. Чернишевського, критика співвідносила в короткому аналізі образ Павла Корчагіна насамперед з образом Рахметова (наприклад,...
  5. ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТУ В П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТУ В П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО. Конфлікт це зіткнення двох або декількох сторін, що не збігаються в поглядах, світовідчуваннях. У п’єсі Островського кілька конфліктів, але як же вирішити, який з них головний? В епоху соціологізму в литерату-роведении вважали, що соціальний конфлікт найважливіший у п’єсі. Звичайно, якщо бачити в образі...
  6. МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) Олександр Миколайович Островський найбільший драматург минулого сторіччя. Його знамениті п’єси й донині входять у репертуар багатьох театрів Росії. “Він почав незвичайно,” писав про нього И. С. Тургенєв. Після того, як Островський прочитав свою першу п’єсу “Картина сімейного щастя”, його відразу ж охрестили,...
  7. Особливості драматургії А. Н. Островського 1. Коротка біографічна довідка. 2. Найбільш відомі п’єси Островського; характери й конфлікти. 3. Значення творчості Островського. Майбутній драматург А. Н. Островський народився в 1823 році. Його батько служив у міському суді. У вісім років Островський втратився матюкай Батько женився в другий раз. Наданий сам собі, хлопчик захопився читанням. По закінченні...
  8. Жадов – герой комедії А. Н. Островського “Прибуткове місце” Молода людина, недавній випускник університету, Ж. є до дядечка, високопоставленому чиновникові, палким докоряти чиновницьких моралі. Нетерпимість Ж., його різкість і іепочтітель-ність обурюють дядечка, тому він відмовляє Ж. у “ваканціі” і в спорідненої підтримки. Ж. палко закоханий у недалеку, але чисту серцем Поліньку. Без засобів, без стану, з одними надіями на...
  9. Зв’язок творчості Н. Островського із традиціями російської класичної літератури Творчі погляди радянського письменника, його переконання будуть відкривати усе більше точок дотику з поглядами видатних діячів мистецтва минулого, усе більше глибоким, сміливим буде діалог Н. Островського, як художника й мислителя нової епохи, з минулим. Тому судження автора роману “Як загартовувалася сталь” змушують нас вертатися, зокрема, і до спадщини Ф. Достоєвського....
  10. “Гроза” А. Н. Островського – драма або трагедія? “… Мир затаєної, тихої скорботи, що зітхає,” зображує драматург, втілюючи його події й характери в образах персонажів драми “Гроза”, і очевидно, що слова Н. Добролюбова допомагають точніше дати жанрове визначення добутку. “… Мир тупого, ниючого болю, мир тюремної, гробової безмовності…” – але цілий мир, а не фрагмент його, – мир,...
  11. Короткий огляд п’єс Островського В 1857 р. вийшло “Дохідне місце” Островського, що викриває тодішній бюрократичний лад з його чиновниками-хабарниками, продажними кар’єристами, підлабузниками. П’єса ця була надрукована в журналі “Російська бесіда”. У комедії зіштовхуються дві сили: суспільна сила, що пробуджується нова, в особі Жадова й сила консервативних грубих традицій, представлена в особі самодура Вишневського і...
  12. Російське купецтво в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” На мій погляд, п’єса А. Н. Островського “Гроза” становить особливий інтерес для читачів, тому що в ній описується не тільки міжособистісний конфлікт, але й дається досить повна характеристика російського купецтва середини XIX століття. Для того, щоб зрозуміти життя суспільства, описаного в добутку, треба, звичайно, проаналізувати характери деяких діючих осіб. Марфа...
  13. Психологізм драми О. М. Островського ” Безприданниця” Кращою психологічною драмою О. М. Островського дійсно вважається “Безприданниця”. її нерідко порівнюють із “Грозою”, і в якійсь мірі це справедливо. “Гроза” – центр дорефор-меної драматургії Островського, “Безприданниця” теж вбирає в себе багато мотивів післяреформеної творчості драматурга. На зіставлення цих п’єс наводить і те, що в них розгортається драма неабиякої жіночої...
  14. Основні риси драматургії Островського Олександр Миколайович Островський народився в 1823 році в Москві: в Замоскворечье, – у стародавньому купецькому й чиновницькому районі. Батько майбутнього Драматурга, утворений і вмілий судовий чиновник, а потім – відомий в Московських комерційних колах стряпчий (адвокат), нажив неабиякий статок; Піднімаючись по службовим сходам, дістав права потомственого дворянина, Став поміщиком; зрозуміло,...
  15. П’єси О. Н. Островського “Гроза” і О. П. Чехова “Вишневий сад” В обох п’єсах пейзаж дивно гарний, хоча важко порівнювати захоплюючі волзькі види, що відкриваються з того місця, де розташоване місто Калинов, з маленьким у порівнянні з великою російською рікою вишневим садом. Величезний, колоритний волзький пейзаж придушує своєю красою, суворої й могутньої. На його тлі людини здається – дрібною комашкою, незначністю...
  16. Психологізм драми А. Н. Островського “Безприданниця” Кращою психологічною драмою А. Н. Островського по праву вважається “Безприданниця”. Її нерідко зіставляють із “Грозою”, і у відомій мері це справедливо. “Гроза” – головне добуток дореформеної драматургії Островського, “Безприданниця” же вбирає в себе багато мотивів післяреформеної творчості драматурга. На зіставлення цих п’єс наводить і те, що в обох перед нами...
  17. Історія створення п’єси Н. А. Островського “Гроза” 1. Народності творчості Островського. 2. Судьбоносное подорож по Волзі. 3. Загальнонаціональний масштаб трагедії. 4. Значення “Грози” з погляду Добролюбова. “Мир Островського – не наш мир, і до відомого ступеня ми, люди іншої культури, відвідуємо його як чужоземці… Далеке й незрозуміле життя, що там відбувається… може бути цікавої для нас, як...
  18. Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо...
  19. Глумов – герой комедії А. Н. Островського “На всякого мудреця досить простоти” Глумов – єдиний персонаж у драматургії Островського, свідомо обрав своїм життєвим кредо філософію цинізму. Г. – значуща прізвище, в якій укладені зерно образу і його характеристика. Глумитися – означає скоморошничати, знущатися, “глум творити”. “Матінка, я розумний, злий і заздрісний”, – каже Г., приступаючи до здійснення своїх планів. Ці “вихідні” людські...
  20. Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
Творчість Н. Островського
«
»