Творчість Гете у Веймаре
В 1775 г. Саксен-Веймарский герцог, вісімнадцятирічний Карл Август, запросив Гете переїхати в його резиденцію, маленьке містечко Веймар. Гете прийняв запрошення: його залучала думку перетворити Веймар в осередок німецької культури, зібравши при дворі видатних людей; залучала його також можливість впливати на хід державних справ, з користю вживши свій вплив на юного князька.
Почався новий період у житті Гете. Бурхливий геній стає в державну запряжку в надії зробити більші справи в крихітному князівстві. Через рік після переселення у Веймар
Гете^-придворний спочатку бере активну участь у маскарадах, бенкетах і полюваннях, але поступово відходить від розваг і усе більше поринає в державної справи
Гете-міністр намагається провести прогресивні реформи, звільнити селян від примусової “десятини”, оподаткувати поміщиків. Але реформи його провалюються одна за іншою. Він мріє про об’єднання німецьких
На пості міністра Гете надзвичайно діяльний і сумлінний, він хоче стати фахівцем у всіх областях, якими керує. Вивчає мінералогію й хімію, оптику й метеорологію, ботаніку й анатомію. І заняття його не дилетантські втіхи – це теперішня планомірна робота вченого
Гете пише праці по теорії світла, по морфології Рослин. Він робить видатне відкриття в області анатомії, виявивши наявність межчелюстной кістки в людини й підтвердивши тим самим наукові здогади про єдність форм будови тваринних організмів. Гете стає одним з попередників еволюційної теорії в біології. Але головна справа його життя – художня творчість – відсувається на другий план. За перше десятиліття перебування у Веймаре він не створив великих добутків. Однак і в ці роки Гете написав кілька чудових віршів, у тому числі знамениту баладу “Лісовий цар”.
Поетичний геній його не згас, але у Творчості його замовкли мотиви “Бури й натиску”. Державний чоловік, обережний царедворець накидає вузду на непокірливого “штюрмера”. Іншими очами дивиться тепер Гете на життя й на завдання письменника. Він шукає практично здійсненного в житті, прагне до спокійної гармонії в мистецтві. Але чи можлива внутрішня гармонія для людини, що жадає великих справ і на кожному кроці сталкивающегося з карликовою злиденністю, змушеної розміряти свій крок із сонним плином навколишнього життя?
Приходить година, коли золочена веймарская клітка стає нестерпною. Поетові необхідно ковтнути свіжого повітря, інакше він задихнеться й загине