Твір “Захід сонця”
Захід сонця – одне з найчарівніших явищ природи. Найкраще його спостерігати влітку на відкритих просторах – в степу або на море, там, де добре проглядається лінія горизонту. Під час заходу сонця хмарини неймовірних кольорів у небі віддзеркалює морська вода, і ще по ній біжить доріжка сонячного світла.
У місті захід гарний по-своєму.
Догорає літній день. Сонце повільно хилиться до обрію. Воно вже не таке палюче й сліпуче, як удень, а м’яко пригріває теплими вечірніми променями.
Природа завмирає, стає все тихіше і тихіше. Майже
Коли сонце торкається нижнім краєм горизонту, спадають вечірні сутінки. Якщо на небі багато хмарин, вони розцвічуються усіма фарбами заходу – від яскраво-жовтої до приглушено фіолетовою. На іншому краї неба проступає бляклий серпик місяця.
Велике помаранчеве сонце прощально палає, повільно зникаючи з виду. Спочатку здається, що воно рухається дуже повільно, пробігаючи променями по гілках дерев і вікнах будинків, а потім різко пірнає за обрій. Земля занурюється в сутінки. А в небі ще деякий час тьмяна заграва в тому місці, де сховалося сонце.
Швидко темніє, і в небі спалахують перші зірки. Настає ніч…