Переказ – УСЕ ЧЕКАЄ СОНЦЯ

Настя попрошкувала стежкою через город у берег. Сон щось скаламутив у ній. Хотілося самій глянути й пересвідчитися, що справді нема тієї страшної ріки, яка приснилася посеред ночі і на очах у Насті перетворилася на невблаганне море.

У лузі розлила свої роди інша ріка: умиротворена й весела. Верби та кущі за ніч позеленішали. А там, за лугами, над Прип’яттю, до якої рукою подать, уже хтось настирливо підпалював хмару. І з лугу, і з лісу, що починався за хатою діда Микити, летіло на Настю пташине щебетання, висвистування, голубий перегук і голос

ранньої зозулі, що повернулася сюди чи то вночі, чи ось щойно. Ще не встигла струсити із крилець втому, а вже кує роздає здоров’я древній поліській землі й віщує довгий вік поліщукам.

Настя полегшено зітхнула: усе живе, умите нічною росою, усе чекає сонця. Вона стала лицем до сходу. День її завжди починався з цього: стояла й чекала появи світила. У ній живе залишене у спадок предками язичницьке поклоніння й віра в силу сонця, води, вогню, дерев. Вона тричі перехрестилася до червоної заграви, з якої викотилося світило, залило червоним півнеба і навіть туман над Прип’яттю, та й рушила в подвір’я.

Її дерев’яна

хата і синій цегляний будинок стояли вікнами один до одного. Кликали і її у цей новий, на п’ять кімнат, дім, але Настя відмовилася навідріз. Вона не уявляла себе поза цією

Хатою з великою білою піччю і домовичком у комині, якого вона щодня гріє теплим димом деревини. Та й вірить Настя, що духи її роду у святки всідаються на покуті коло тої глибокої полив’яної миски із стравою, на яку вона схиляє ложки. Для матері, для батька, для діда і баби по одній і другій лінії, для чоловіка, що не повернувся з війни, для покійної сестри Теклі і брата Оно-прія, для своїх чотирьох діток. Сідає сама на ослоні і з кожним веде балачку. їх он стільки відчахнулося від древа її роду, а вона лишилася зі своїми болями й печалями, що скрутили її, як перевесло, із своєю пам’яттю, що одним кінцем заземлилася в її серце, а другим – у рідне Полісся {К. Мотрич; 339 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Настя попрошкувала стежкою у берег.

2. Умиротворена та весела річка в лузі.

3. Усе живе, усе чекає сонця.

4. Вірування предків.

3. Лексична робота.

Заграва Небосхилу під час заходу та сходу сонця.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Попрошкувати, пересвідчитися, невблаганний, умиротворе ний, Прип’ять, язичницький, полив’яний.

5. Питання до тексту.

• Що наснилося Насті?

• Чому головна героїня до схід сонця пішла до річки?

• Опишіть ранок на Поліссі?

• Чому Настя не хотіла переїздити у новий будинок?

• Яких звичаїв дотримувалася?

6. За складеним планом стисло Переказ – ати текст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ – УСЕ ЧЕКАЄ СОНЦЯ

Categories: Скорочені твори

Links