Твір по вірші А. С. Пушкіна “ДО ЧААДАЄВА”
“Мій приятель, вітчизні присвятимо
Душі прекрасні пориви”.
Поет призиває нас звільнитися від “влади фатальний” коли прийде пора до дії. Пушкіна призиває й заклинає нас вірити в “зірку чарівного щастя”, тобто у волю, гарні часи для Русі.
По – моєму вірш починається з відкидання тихої слави, тому що Пушкін відкидає славу, що прийшла сама собою – “надіями”. Пушкіна закінчує добуток з надією на історичне безсмертя, тому що він сподівається на те, що його добутку привнесли свій внесок до волі й рівності. Що й він
Пушкін називає “любов, надію, “тиху славу” “забавами”, тому що коли він був молодим, він вірив у ці самі речі, а коли він став розуміти, що мир твердий, не чесний. Коли вступив на трон Олександр Перший Пушкін скаже “Днів Александровских прекрасний початок”. У наслідку ж відношення Пушкіна до Олександра поміняється в протилежну сторону. Тому поет і напише що вони зникли “як сон, як ранковий туман”. Влада він назве “фатальний” тому, що вона не правильна, не чесна, переломна. Слово “поки” уживається у вірші
Пушкін називає волю “зіркою чарівного щастя” з – за той, що волю складно дістати – як зірку. Воля чарівна, вільний уже ніколи не зможе бути чиїм – те рабом. Воля – це щастя, мабуть найбільше щастя для людини.
Читав мотив вірша здається, що спочатку Росія спить. Наприкінці ж поет говорить: “Росія встпрянет від сну”, що виходить, що Росія повинна пробудитися й повстати. Вірш кличе до змін і вдосконалень