Твiр на тему: “Проблема родинних стосунків в новелі Ф. Кафки “Перевтілення”
Герої Кафки – трагічні особистості, хоча як художні образи вони позбавлені індивідуалізації, психологічної розробки, але проте це моделі майбутніх людських жертв, яким належить бути перемеленими в жорнах історії – у майбутніх Освенцімах, сталінських таборах, в Хіросімі. Герої Кафки не можна порівнювати з трагічними, масштабними характерами минулих епох, але вони в одному з ними споріднені – вони “покликані” історією. Також як Гамлет, який покликаний історією, як і інші, вирішуючи свої особисті проблеми, виявляються причетними
Як можна розшифрувати сенс новели “Перетворення”, якщо спробувати подолати деякі усталені штампи в її тлумаченні? Звичайно, сам факт перетворення людини на комаху – це межа приниження людської особистості, і тут правота самих песимістичних прогнозів щодо філософії майбутнього у Кафки безперечна. Але чому їм обрана така незвичайно жорстока метафора, хіба немає інших способів показати приниженість, безправ’я, відчуження
Мені здається, що в цій новелі є не одне “перетворення” – Грегора Замзи в огидну комаху, а й “перетворення” його оточення – його родини: матері, батька, сестри, а потім і всіх інших, причетних до цієї події людей, а значить, і всього суспільства якщо не в тварин, то, у всякому разі, в “нелюдів”. Можна сказати, що в цій новелі герой, як це рідко буває у Кафки, живе інтенсивним внутрішнім життям. Те нещастя, яке з ним сталося одного ранку, сприймається їм не як особиста трагедія, а як дуже прикрий і ганебний для нього стан, саме в силу того, що він тепер не може бути корисний своїм близьким.
Грегор Замза з найменших років звик тягнути на своїх плечах вантаж сім’ї, він прекрасний син, брат, що йде на всі позбавлення заради того, щоб його родина не відчувала потреби.
Досліджуючи крок за кроком історію Грегора Замзи, Кафка досягає найбільшого ефекту саме в силу того, що це фантастично – ірраціональне, абсурдне, ірреальне життя не виходить за рамки прозового, майже протокольного викладу подій.
Грегор, втративши людську подобу, під огидним панциром зберіг живу людську душу. Грегор з першої хвилини свого перетворення і до кінця навіть всередині себе не повстає, не обурюється, не вимагає своїх прав. Навпаки, він відчуває свою провину, намагається не потрапляти на очі близьким, щоб не лякати їх, не шокувати, і потай сподівається, що коли-небудь він знову набуде свою колишню зовнішність і стане корисний родині.
А що ж близькі? З першої хвилини, коли Грегор, такий пунктуальний, виконавчий, починає запізнюватися на службу, це викликає у них занепокоєння. З приходом керівника занепокоєння переростає в нагальну необхідність прояснити ситуацію, щоб скоріше згладити інцидент, оскільки будь-який промах загрожує Грегору звільненням і ставить під удар благополуччя родини. Але коли все-таки з’ясовується, що з Грегором відбулося щось ганебно-огидне (кожен з них немов покривається якимось панциром непробивності), кожен з них думає зі злістю про ганьбу для сім’ї, про подальше своє матеріальне становище, про незручності, що заподіюються їм ситуацією, яка склалася, про все, крім нещастя з близькою людиною.
Тобто спочатку відсутнє почуття здивування, обурення, а потім і співчуття допомоги або спроби виправити становище. Грегор не раз запитує себе, чому рідні і не підозрюють, що під цією личиною знаходиться все-таки він сам, який все чує, відчуває, намагається говорити, хоча і видає дивний писк.
Якщо на початку сестра робить спробу допомагати йому, приносячи їжу і прибираючи в його кімнаті, то незабаром її співчуття переходить теж в роздратування і досаду, також, як і у батька, який, помітивши одного разу Замзу, який виповз за межі своєї території, запускає в нього яблуком, тим самим важко поранивши його.
Смерть героя новели “Перетворення” Грегора Замзи викликає у рідних тільки відчуття полегшення та позбавлення. Ніхто не згадує того Грегора, який був їхнім сином до перетворення. Вони знову отримують статус нормальних членів суспільства і разом будують райдужні плани на майбутнє.
Проблема відчуження людини в суспільстві, втрата ним внутрішньої свободи, особистісна трагедія – це всі ті “кляті” питання, які саме в силу цілого ряду соціальних, історичних, морально-духовних причин спливли на поверхню в ХХ столітті. Але катастрофічне загострення ситуації в світі, що знаходиться напередодні фатальних подій – світових воєн, невблаганно наступаючого на людину науково-технічного прогресу, що веде до автоматизації життя, загроза тоталітарних режимів, атомної війни, економічних потрясінь – все це було ще в перспективі.
Кафка показує, як поволі починається цей процес, коли поневолюється тіло, душа людини, де є жертви (Замза) і кати “нелюди”, щот позбавлені елементарної людяності. У творах Кафки змішання реального світу з ірреальним, зрушення в реальності відіграє провідну роль. Такі твори можуть мати тільки метафоричну форму. Причому, тут метафора загальна, що охоплює все в цілому.
(3 votes, average: 3.00 out of 5)