Твір міркування: чи Важливе історична пам’ять народу
Масове перейменування міст і вулиць, що відбувалося в нашій країні в 20-і – 30-і роки, а в менших, масштабах що тривав і пізніше, пояснюється тим, що перейменування здавалося найлегшим і швидким способом відректися від старого миру, обтрусити його порох з наших ніг. Змінювати життя – справа довга й важке, назва можна перемінити в одна година.
Але пройшло час, ми стали мудріше й розуміємо тепер, що від минулого відректися неможливо, стряхнути з ніг порох і забути власну історію – небезпечно. Народ, позбавлений історичної пам’яті, перестає
Представте, собі, що заради якнайшвидшої
Коли ми говоримо: “Ви сходите в Пушкіні?”, “Я живу в Пушкіні”, “Брудний став Пушкін – погано вулиці забирають”, ми зовсім забуваємо про великого поета. І добре, що забуваємо, а те б незручно виходило: “Живу в Пушкіні!”
Наші запопадливі переименователи не розуміють, що шукати в назвах буквальне значення неможливо. Назви як би стають звуковим знаком як і людські прізвища. Адже практично не чуємо ми того, що прізвище Пушкін утворений від слова “пушка”; коли говорять “ПУШКІНА”, ми згадуємо безсмертні вірші, ми думаємо про долю поета – і ніяких військових асоціацій у нас не виникає. Точно так само Новгород для нас не Нове місто, а навпаки – дуже древнє місто.
Самі старі міста на території Росії – Новгород да Стара Ладога, і нас нітрохи не дивує, що один “Новий”, а інша “Стара” – обоє древні однаково. А що таке “Москва”, “Твер”, “В’ятка”, що таке “Волга” або “Ока”, ми взагалі не знаємо, походження цих слів толком невідомо. “Москва – як багато в цьому звуці для серця російського злилося! – от у чому справа: дороге ім’я стає для нас єдиним звуком!
(2 votes, average: 3.00 out of 5)