Твір-мініатюра на тему “Любов – це кара чи нагорода?” за новелою О. Гончара “Залізний острів”
Роман Олеся Гончара “Тронка” є унікальним твором як з точки зору порушених письменником проблем, так і з точки зору композиційної побудови. О. Гончару вдалося незвичайно складним способом схрестити найболючіші людські проблеми и висвітлити, з яким духовним і моральним багажем людина постає на порозі третього тисячоліття. Читаючи новели з роману, ми добре бачимо, наскільки незахищеною людина є перед викликами сучасної цивілізації, наскільки незахищеними є найцінніші людські почуття, зокрема кохання.
За сюжетом новели “Залізний
Молодь ще довго оглядала корабель, бо Тоню цікавило абсолютно все – кубрики, рубки, люки і палуба, рясно всипана великими та маленькими дірками. Віталик був гарним екскурсоводом, але про ці дірки майже нічого не розповідав, лише буркнув на запитання дівчини: “полігон”. Випадково Тоня звернула увагу на споруду, яка чимось нагадувала велетенську шпаківню. Віталик пояснив їй, що під час плавання там знаходився сигналіст, який спостерігав за морським простором. Хлопець швидко поліз вгору, але раптом зупинився і зблід, вглядаючись у синю далечінь. Дівчина теж подивилася у тому ж напряму і побачила, що їхній човен погойдується на хвилях далеко від затонулого корабля і поволі віддаляється. Вони з жахом зрозуміли, що стали заручниками на цьому кораблі і на можуть розраховувати на допомогу, бо навіть нікому не сказали про те, куди вони поїхали. Вони мовчки сиділи поруч на палубі. Віталик картав себе за те, що легковажно запросив дівчину в таку небезпечну подорож. Вона правильно зробить, якщо після цього не захоче його знати. Ця думка гнітила його найбільше усього. А ось Тоня, навпаки, відчула до свого коханого материнські почуття і ніжність.
Закохані довго просиділи на палубі, майже не рухаючись. Звечоріло і розпечене сонцем залізо швидко вистигало. Дівчина навіть задрімала, схиливши голову на коліна юнака. А Віталик, зворушений такою мужністю своєї дівчини, не міг заснути і увесь час розмірковував про те, що робити завтра для того, щоб врятуватися з цього залізного острова. Може спробувати запустити двигун корабля? Може розпалити багаття і його побачать з берега? Та чим і як це зробити? Як по-іншому можна викликати допомогу? Що зробити, щоб врятувати свою кохану? Він дуже переймався, бо Віталику була добре відома таємниця цього напівзатопленого корабля. Справа в тому, що цей залізний острів використовували льотчики для тренувальних нічних бомбардувань і досить часто корабель перетворювався на мішень для військових літаків. Та й Тоня знала про це. Але закохані в час небезпеки дбали лише один про одного, підтверджуючи своїми думками і своєю поведінкою своє кохання. І коли вже зажеврів схід, Віталик твердо вирішив, що буде боротися до останнього, на стане занепадати духом і буде намагатися врятувати свою кохану із залізного полону. А поки що “ці двійко, що на судні, забравшись на бак, сидітимуть на своєму залізному острові, ждучи нічного удару, сидітимуть мовчазно зіщулені, мов останні діти землі, мов сироти людства!”
Любов – це все ж таки не кара, а справжня нагорода і головне завдання людини – зберегти свою здатність до захисту почуттів у будь-яких ситуаціях. Любов Віталика і Тоні, яка витримала міцність на випробування під час їх перебування на залізному острові, доводить нам, що це цілком можливо. Жодних докорів, жодних сліз і тільки прагнення знайти розумний вихід з пастки, не втрачаючи своїх почуттів і своєї людської гідності.
Закохані все ж таки врятувалися. Віталик за допомогою скельця добув вогонь, запалив одяг, і цей сигнал, дякувати Богові, помітили на полігоні, звідкіля і послали за ними катер. Вони ще довго не могли спокійно згадувати про ту пригоду, про те, як опинилися у пастці військового корабля. Та головне – Тоня і Віталик залишилися гідними звання людини і не зрадили своєму коханню, яке для них стало справжнім подарунком і допомогло врятуватися.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)