Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза”
1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва. Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості.
Після прочитання драми “Гроза” я стала замислюватися про глибину трагедії, що розверталася на тлі простої буденної дійсності. Доля головної героїні незавидна. Катерина дуже явно відрізняється від людей, які
” Із цим важко сперечатися. Однак людей, подібних Кулигину, у місті немає. Інші – брехуни й лицеміри. Вони вміло причиняються, приховуючи свою щиру сутність.
Суспільство диктує свої закони, люди бояться чужої думки. Ніхто не зважується бути чесним перед собою й іншими. “Темне царство” занадто сильно, тому противитися йому ніхто не вирішується Купчиха Кабанова й купець Дикої – яскраві представники тої частини суспільства, що має владу
Кабаниха безсердечна, егоїстична й надзвичайно лицемірна. Під святенницькою личиною ховається її жорстокість по відношенню навіть до найближчих людей. Не випадково про Кабановой говорять, що вона – ханжа, “жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім”.
Марфа Ігнатіївна Кабанова дуже властолюбна Їй важливо, щоб усе ставилися до неї з повагою й шанобливістю. Насправді її ніхто не поважає, але визнати це відкрито ніхто не хоче. Її діти, Тихін і Варвара, давно навчилися причинятися, вони надходять так, як від них потрібно. Відношення Кабановой до Катерине заслуговує на особливу увагу. Свекруха чіпляється до кожного слова й учинку Катерини, перетворюючи життя дівчини в сущий кошмар.
Купець Дикої, як і Марфа Кабанова, ставиться до шановного в місті людям Тим часом особистість самого купця може викликати лише презирство й ненависть. Це надзвичайно жорстока людина, що перетворив у пекло життя своїх домочадців. Він так само вкрай непорядна людина, тому що незаконно привласнив гроші свого племінника-сироти. Дикої принижує всіх, кому не пощастило потрапити від нього взависимость.
Неважко собі представити, наскільки важко доводиться в такому середовищі Катерине. Вона виросла в купецькій сім’ї. Але, судячи з тому що дівчина говорить про своє дитинство, ми розуміємо – її батьки були зовсім не схожі на Кабанову або Дикого. Катерина розповідає про життя в рідному домі: “Я жила, ні про чому не тужила, точно пташка на волі Маменька в мені душі не сподівалася, наряджала мене, як ляльку, працювати не примушувала…”. Життя в будинку чоловіка для Катерини стає нестерпно важкою.
Для неї немає ні радості, ні волі. Задушлива атмосфера святенництва, дурості, жорстокості гнітить дівчину. Катерина почуває себе нещасної. Вона мріє про любов, піднесені й гарні відносини. Але живе одноманітної, сіркою, сумовитої життям Катерине, на відміну від інших, не властиво лицемірство.
Вона не вміє брехати. Тому й віддається сповна своєї любові до Бориса. Він здається їй зовсім іншою людиною, несхожим на всіх навколо.
Любов стає для дівчини порятунком, життя здобуває якийсь зміст. Чисте й світле почуття любов виявляється черговим суворим випробуванням длякатерини. Адже саме любов приводить її кгибели.
В атмосфері неправди й святенництва ніхто не надає значення почуттям – як своїм, так і чужим. Не виключення й Борис. Катерина хоче виїхати разом з ним. Це було б для дівчини порятунком. Але Борис відмовляє їй “Не можна мені Катя.
Не зі своєї волі їду: “дядько посилає”. Катерину оточують слабкі, безвладні люди. Таким виявився й Борис, таким є й чоловік Тихін.
Чоловік Катерини, на перший погляд, зовсім не заслуговує на увагу. Він не знаходить у собі сили хоча б у чомусь противитися своєї матері. Тихін навіть не робить спроби заступитися за свою дружину перед Кабанихой. Сам він давно звик до того, що потрібно причинятися, брехати й лицемірити.
Не випадково, він з радістю очікує, коли можна буде на час виїхати з будинку й відпочити. Катерина не випробовує стосовно свого чоловіка ніяких почуттів. Вона вийшла заміж проти своєї волі, що, у загальному-те, звичайна справа для купецького середовища Сам Тихін не розуміє Катерину. Недалека, обмежена людина не в змозі зрозуміти й оцінити емоційну й чутливу натуру, якийсь є Катерина. Треба сказати, що спочатку Катерина намагалася полюбити свого чоловіка.
“Я буду чоловіка любити. Тиша, голубчик мій, ні на кого я тебе не проміняю”. Однак ця спроба виявилася безуспішною И не, останню роль тут зіграла Кабаниха.
Зла баба говорить Катерине: “Що на шию-те виснеш, безстидниця? Не з коханцем прощаєш – Катерина дуже релігійна, сприймає грозу покаранням за доконаний свій гріх. Вона кається у своєму злочині. І вирішує, що гідно смерті. Вона говорить: “Ні, мені що додому, що в могилу – однаково…
У могилі краще… Знову жити? Ні, ні, не треба… недобре”.
У цьому вчинку Катерини проявляється її рішучість, що була непомітна все життя. Дівчина рятується від ганьби єдино можливим способом – іде з життя
Схожі твори:
- Доля Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Мені здається, що навіть люди, совсем далекі від літератури, знають твори Олександра Миколівича Островського. Так часто по тілібаченню показують спектаклі й фільми по п’єсах великого російського драматурга. Мені теж запам’яталося трохи його п’єс. Особливо расрозповідь про безприданницю, гордої Ларирє, головна провина якої міститься в тім, що в неї не було...
- Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це...
- Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза” У Катерині бачили ми протест проти кабановских понятий про моральність, протест, доведений до кінця. Н. А. Добролюбов П’єса Островського була написана в 1859 році, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість вставала на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку Н. А. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”,...
- Сила характеру Катерини у драмі О. М. Островського “Гроза” П’єса Островського написана в середині XІX століття, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість піднімалася на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку М. О. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ньому показаний складний трагічний процес розкріпачення душі, яка оживає. У п’єсі темрява бореться зі...
- Душевна драма Катерини. Учнівський твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” Відкіля ж беруться в Катерини життєві витоки цієї цілісності? Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного грунту, який пестував її. Без нього характер Катерини в’яне, як скошена трава. У світовідчутті Катерини гармонійно поєднується слов’янська язична давнина із християнською культурою, яка одухотворює і морально прояснює старі язичницькі вірування. Релігійність...
- Образ Катерини в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” У п’єсі “Гроза” Островський створює зовсім новий для його творчості жіночий тип, простій, глибокий характер. Це вже не “бідна наречена”, не байдуже-добра, лагідна панянка, не “аморальність по дурості”. Катерина відрізняється від раніше створених героїнь Островського гармонійністю своєї особистості, силою духу, своїм світовідчуванням. Це натура світла, поетична, піднесена, мрійлива, із сильно...
- Краса душі Катерини. За п’єсою О. М. Островського “Гроза” Сонце в небі високо, стежина біжить далеко, бреде по ній красна дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари башмаків залізних стоптала, три чавунні посохи зламала і три кам’яні проскури згризла. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати і слухати казку про Фініста – ясного сокола, про...
- На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із...
- Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна...
- Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського...
- Скорочено драми Гроза Островського А. Н ГРОЗА Драма в п’яти діях Дія перше Суспільний сад на березі Волги. Сидячи на ослоні, міщанин Кулигин захоплюється Волгою. Що прогулюються Кудряш і Шапкин, почувши, як купець Дикої лає свого племінника, обговорюють це. Кудряш співчуває Борисові Григоровичу, уважає, що Дикого потрібно як варто налякати, щоб не знущався з людей. Шапкин...
- Значення картини волзького пейзажу в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя в провінційному містечку. 2. Живий і непокірливий характер головної героїні. 3. Роль природи в п’єсі. А. Н. Островський у п’єсі “Гроза” показує, як у маленькому містечку на березі Волги, розвертаються трагічні події. З найперших рядків добутку ми довідаємося про те, у якій атмосфері довелось жити героям п’єси. У...
- Символіка в п’єсі О. М. Островського “Гроза” Для творів реалістичного напряму характерне наділення предметів або явищ символічним сенсом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Лихо з розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. О. М. Островський продовжує традицію Грибоєдова і начає важливим для героїв глуздом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в...
- Катерина Н. С. Лєскова в оповіданні “Леді Макбет Мценского повіту” і Катерина А. Н. Островського в п’єсі “Гроза” 1. Катерина Ізмайлова й Катерина Кабанова – купецькі дружини. 2. Образ Катерини Ізмайловій. 3. Образ Катерини Кабановой. 4. Подібність і відмінності героїнь. А. Н. Островський у своїх добутках зображував життя російського купецтва Завдяки цим добуткам ми замислюємося про те, наскільки трагичной могла бути життя жінки в атмосфері патріархального купецького середовища....
- Трагічна доля матері в поемі “Катерина” Українська жінка, її характер, її душа, її доля були темою багатьох віршів та поем Т. Г. Шевченка. Достатньо лише перелічити такі з них, як “Тополя”, “Причинна”, “Слепая”, “Відьма”, “Сова”, “Наймичка”. Одним із вражаючих образів є образ довірливої Катерини із однойменної поеми. Трагедія Катерини – це рядова, дуже поширена, на жаль,...
- Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно...
- Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час...
- Образи-Символи в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Образ грози. Час у п’єсі. 2. Сни Катерини й символічні образи кінця світла 3. Герої-Символи: Дикої й Кабаниха. Уже сама назва п’єси А. Н. Островського “Гроза” символічно. Гроза – це не тільки атмосферне явище, це алегоричне позначення взаємин між старшими й молодшими, що мають влада й зависимими. “…Тижня дві...
- Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
- Переказ фінальної сцени драми А. Н. Островського “Гроза” Така собитийная канва добутку, за допомогою якої автор розкриває перед нами целую галерею людських типів. Тут і купці – самодури, И почесні матері сімейств – охоронниці місцевих вдач, і мандрівниці – прочанки, що розповідають небилиці, користуючись темрявою й неосвіченістю народу, і доморослі вчені – прожектери. Однак при всій розмаїтості типів...