Home ⇒ 📕Твори з літератури ⇒ Ті, хто виїздить за море, міняють небо, а не душу (Горацій)

Ті, хто виїздить за море, міняють небо, а не душу (Горацій)

ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ

Ті, хто виїздить за море, міняють небо, а не душу (Горацій)

“У кожного своя доля і свій шлях широкий”, – писав геній нашого народу Тарас Григорович Шевченко. Що ж таке доля? Може, це те, що народжується разом із людиною і веде її по життю? Чи, може, – це ми самі обираємо свій шлях, а всі негаразди пояснюємо вибриками долі?

Мені здається, що людина має долю, але й має право змінити її, адже щодня ми стоїмо чи то перед дріб’язковим, чи то перед дуже серйозним вибором, від якого залежатиме наше життя.

Я

впевнений, що найскладніший вибір, який може стояти перед людиною, – це еміграція, виїзд за кордон на постійне проживання. Історія українського народу переповнена життєвими трагедіями простих людей, які змушені були кидати Батьківщину, щоб там, на чужині, елементарно вижити. Згадаймо трагедію західноукраїнських селян, відтворену в новелі Василя Стефаника “Камінний хрест”. Іван Дідух, головний герой твору, змушений назавжди виїхати за океан, де багато вільної землі і є робота. Селянин ставить на горбі, що був його полем, камінний хрест – пам’ятний знак своїй тяжкій праці, яка до краю виснажила
його, висмоктала силу.

Україна пережила декілька хвиль еміграції. Наші співвітчизники міняли рідне небо на чужину, але не могли змінити свою душу. Яскравий приклад – герой пригодницького роману Івана Багряного “Тигролови”. Зелений Клин – район Далекого Сходу, де компактно оселилися переселенці з України. У чужому краю, у страшній і дикій пущі, серед смертельної нудьги, злигоднів і лиха, вони здолали ці пущі і залюднили цей край. Поселенням дали рідні імена, зберегли мову, культуру, вірування. Для дітей, які народилися в Зеленому Клину, цей край став батьківщиною, але вони відчували себе українцями – часточкою великого і нещасного народу.

Розкидано українців – нашого цвіту, по всьому світу. І хіба це не диво, що в Україні нам треба нагадувати, хто ми є, а в США, Канаді, Аргентині, Австралії, в Росії, Західній Європі українці ніколи цього не забували. Вони пишаються своїм походженням, учать дітей любити далеку й невідому їм Україну, говорити українською, співати народні пісні.

Більшість людей, які назавжди кидають рідний край, невимовно страждають, але з часом звикають до життя на чужині. Але є й такі, які не можуть пережити розлуку з рідною землею і помирають від ностальгії. Згадаймо Оксану, героїню поеми Лесі Українки “Бояриня”, яка, навіть живучи серед рідних людей, так і не змогла призвичаїтися до чужих їй порядків Московії. Оксана страждала від душевного болю, який забирав, нищив її фізичні сили.

Тисячу разів мав рацію древній філософ Горацій, говорячи, що “ті, хто виїздить за море, міняють небо, а не душу”. Люди, покидаючи рідний край, рідко повністю приживаються на чужині, адже душа кожного з них сумує за Батьківщиною, за землею, яка сниться їм, яка кличе їх назад, додому.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Порівняльна характеристика елегії В. А. Жуковського “Море”, віршів А. С. Пушкіна “До моря” і Ф И Тютчева “Як добре ти про море нічне” Тема “Людин і Природа ” завжди була глибоко органічна для вітчизняної поезії. Вона незмінно ставила поруч із людиною все різноманіття природи й відкривала йому ока на “трепет життя”, на мудру доцільність, велич і гармонію, красу рідної землі. Природа завжди залишалася для творця джерелом прекрасного й надихаючого. Часто те саме природне...
  2. Небо і земля Леоніда Бикова Ця трагедія сталась одинадцятого квітня 1979 року. Сорок шостий кілометр траси Київ-Мінськ: Леонід Биков повертався з дачі на своїй білій “Волзі”… Далі – тиша. Тридцять років минуло відтоді. Однак ім’я Бикова не зникло в тиші забуття. Його пам’ятають, люблять, шанують. Биков прийшов у радянський кінематограф у найсприятливіший період – час...
  3. НА ЩО СХОЖЕ НЕБО? Чи помічали ви коли-небудь, на що схоже небо? Навряд. По-перше, тому, що люди куди-небудь поспішають, і їм ніколи блукати очима в височині. По-друге, якщо навіть хтось і подивиться вгору, то побачить небо лише таким, яким воно виглядає з першого погляду. А насправді, небо – своєрідна жива істота, яка, залежно від...
  4. “Аналіз вірша М. Петренка “Небо” І по сію пору ми мало знаємо про життя і творчість Михайла Петренка. Не збереглося його зображення і зовсім недавно краєзнавцями-земляками поета встановлена дата його смерті. Але незважаючи ні на що, Михайла Петренка можна по праву вважати одним із найталановитіших українських поетів-романтиків. Його творчість, починаючи з відомого усім вірша “Дивлюсь...
  5. Небо – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО Скорочено В минуту жизни трудную, Теснится ль в сердце грусть. М. Ю. Лєрмонтов Дивлюся на небо та й думку гадаю. Чому я не сокіл, чому не літаю. Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко, за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі,...
  6. Скорочено “Де сходилося небо з пагорбами” Маканина Композитор Георгій Башилов, слухаючи в гостях звичайну, примітивно-грубу застільну пісню, морщиться. Дружина композитора пояснює навколишньої, що він не ображається співом, а, навпроти, почуває себе винуватим за те, що в селищі, звідки він родом, його земляки зовсім не співають. Башилову здається, що провина його величезна. Обхоплюючи руками сиву голову (йому сильно...
  7. ГОРАЦІЙ (65 p. до н. е. – 8 р. до н. е.) ГОРАЦІЙ (повне ім’я: Квінт Горацій Флакк – Quintus Horatius Flaccus – 65 p. до н. е., м. Венузія – 8 р. до н. е., Рим) – давньоримський поет. Батько його був вільновідпущеником, мав невеликий маєток. Він дав своєму синові...
  8. Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.) Видатний римський поет-лірик Квінт Гора́цій Флакк народився на півдні Апенінського півострова у невеличкому місті Венузія. Своєї матері він не пам’ятав, вона дуже рано померла. Батько ж майбутнього поета був вільновідпущеником (колишнім рабом), якому вдалося не лише отримати волю, а й набути статок – маєток біля міста. І хоча рабське походження...
  9. ВИЩЕ УКРАЇНИ ТІЛЬКИ НЕБО. ПЕТРО ОСАДЧУК СТЕЖКА Мета: розкрити учням красу і своєрідність поезій Петра Осадчука; вдосконалювати навички свідомого виразного читання поетичних творів; навчати уявляти описані картини, розмірковувати над текстом; розвивати спостережливість, творчу уяву, чуття поетичного слова, асоціативне мислення; виховувати любов до рідного краю. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Прийшов...
  10. Поетичні описи природи у віршах Лесі Українки “Зоряне небо” Та “Вечірня година” Леся Українка була надзвичайно чутливою людиною. Свої почуття вона намагалася передати через поетичні твори. Так у вірші “Зоряне небо” поетеса розповідає про красу весняного нічного неба. Зорі бачать усе, що вночі ми не можемо побачити. Вони світять лагідним, теплим, але водночас величним сяйвом: вони і беззахисні, і сильні. Я думаю,...
  11. ДО МЕЛЬПОМЕНИ – Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.) Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка, Вищий од пірамід царських, простоїть він. Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі, Впавши в лють, Аквілон2; низка років стрімких – Часу біг коловий – в прах не зітре його. Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу Частка краща моя. Поміж...
  12. ДО МАНЛІЯ ТОРКВАТА – КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК (IV, 7) Збігли струмками сніги… Уже зеленіють долини, Закучерявився гай. В свіжім вбранні земля, і ріки, що в повідь гриміли, В ложе вертаються знов. Грації 1 й німфи 2, одкинувши шати й серпанки прозорі, Йдуть у веснянім танку… Все на землі перемінне – так кажуть нам роки текучі Й сутінь...
  13. КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК – ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК Все має міру якусь, повсюди межі є певні… Горацій Горацій – один із найвідоміших поетів не лише римської, а й світової літератури. Отримавши блискучу освіту у двох тодішніх столицях: Римі й Афінах, він чудово знав еллінську та римську літератури й філософію. У житті та творчості...
  14. Квінт Горацій Флакк До Манлія Торквата (IV, 7) Квінт Горацій Флакк До Манлія Торквата (IV, 7) Перекладач: Микола Зеров Джерело: З книги: Зарубіжна література. Хрестоматія для 8 кл./Упорядник Скрипник В. М.-Донецьк: ВКФ “БАО”, 2000. – 668 с. Збігли струмками сніги… Уже зеленіють долини, Закучерявився гай: В свіжім вбранні земля, і ріки, що в повідь гриміли, В ложе вертаються...
  15. Скорочено ДО МАНЛІЯ ТОРКВАТА (4, 7) – КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК ДО МАНЛІЯ ТОРКВАТА (4, 7) Збігли струмками сніги… Уже зеленіють долини, Закучерявився гай. В свіжім убранні земля, і ріки, що в повідь гриміли, В ложе вертаються знов. Грації й німфи, одкинувши шати й серпанки прозорі, Йдуть у веснянім танку… Все на землі перемінне – так кажуть нам...
  16. ПЛАН – ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ ГОМЕР, ТІРТЕЙ, САПФО, АНАКРЕОНТ, ЕСХІЛ, СОФОКЛ, ВЕРГІЛІЙ, ГОРАЦІЙ, ОВІДІЙ ПЛАН Найдавніші пам’ятки літератури I. Ведична література. (Веди – із санскр. букв. – священне знання, або Ведична література – давні пам’ятки індоєвропейської словесності, створювані упродовж II-І тис. до н. е. У точному значенні слова Веди – це чотири збірки: Рігведа (Книга...
  17. Квінт Горацій Флакк – найвидатніший поет “золотої доби” римської літератури Як відомо, вислів “золота доба” означає період найвищого злету, розквіту чого або когонебудь. Для давньоримської літератури – це час правління імператора Октавіана Августа (кінець І ст. до н. е. – поч. І ст. н. е.), коли розцвіли таланти ліриків Вергілія, Горація, Овідія. Цю добу ще називають “добою Августа” і “золотою...
  18. Вертайсь, рідна мово, у серце народу, у душу Вкраїни! Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку і зілля, з роси, з тихої води, ясних зір і широких безмежних степів народжена! Мово! Наймудріша наша берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого українського, що тримала наш народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу! Мова –...
  19. Пісня – душу народу На думку китайських дослідників, історію народу можна вивчати за змістом як народних, так і авторських пісень. Із цією думкою не можна не погодитися, оскільки українська пісня, що своїм коріннями досягає в сиву давнину, – це геніальна поетична біографія нашого народу. За всіх часів людського буття пісня в Україні була органічною...
  20. Чим полонять душу слухача пісні на вірші А. Малишка Андрій Малишко увійшов в українську літературу як самобутній поет-лірик і пісняр. Глибоко полонила майбутнього поета краса народних пісень, почутих від матері: “Вечорами, сидячи біля прядки, вона співала тихо і протяжно, і ці пісні врізалися мені в пам’ять на все життя. Знала вона їх багато і співала з великим почуттям…” –...
Ті, хто виїздить за море, міняють небо, а не душу (Горацій)
«
»