Тетралогія Лепкого “Мазепа” – схвильована розповідь про великого сина України
Яку ж треба було мати мужність, щоб узятися за висвітлення такої складної й болючої, політично небезпечної теми! Я маю на увазі тетралогію Б. Лепкого “Мазепа”. Цей твір, який я нещодавно прочитав, справив на мене надзвичайно велике враження.
Саме звернення до образу видатного українського гетьмана в очах тодішньої радянської критики прирікало твір на небуття, а автора – на засудження як “націоналіста” й “ворога народу”. Той, хто торкався постаті Мазепи (письменник чи вчений), мав лише одне право – викривати його, брутально
До циклу повістей, що становлять епопею, Б. Лепкий ішов довго, розробляючи окремі мотиви з історії України, насамперед у поезії. У 20-х роках письменник починає роботу над великим епічним полотном про славетного гетьмана України, маючи на меті розказати правду про видатну людину, чиє ім’я поливалося брудом упродовж цілих століть.
Письменник зобразив Івана Мазепу як державного діяча, політика й дипломата, Психологічно достовірно відтворено складну поведінку І. Мазепи. Гетьман змушений був до певного часу задобрювати Петра І, слухняно виконувати його волю, посилати
Саме за цю подвійну гру І. Мазепи, особливо ж за його приєднання до військ шведського короля Карла XII, українського гетьмана розпинала монархічна історіографія, називаючи його “зрадником” і “запроданцем”. Паплюжилась постать гетьмана і в радянській історичній науці. У полемічному протиборстві з тими, хто чорнив Мазепу, Б. Лепкий намагався піднести його як національного героя.
Основні події у тетралогії розгортаються навколо Мазепи та Кочубея і його приятеля-однодумця Іскри. Мазепа наочно пересвідчується, що серед найближчого гетьманського оточення знайшлися люди, готові віддати його на розправу цареві. Ситуація ускладнюється ще й тому, що донос на Мазепу написав Кочубей – батько Мотрі.
Гетьман мусить розв’язати не лише політичну, а й морально-етичну проблему: помилувати Кочубея й Іскру, чи віддати їх під суд, скарати? Використовуючи історичні документи, спираючись на своє розуміння тієї драми, яку судилося пережити Мазепі, Лепкий відтворює події так, як вони розвивалися. Прагнення здійснити давно задумане – піднятися в слушний час проти свого “союзника” Петра – продиктували йому рішення: дати згоду на знищення Кочубея та Іскри.
Письменник розкриває внутрішній світ переживань гетьмана, який розуміє, що став на дуже небезпечний, ризикований шлях. Цілком зрозуміло, що ні Мазепа, ні його соратники не були достатньо готові до здійснення задуманого. Але самі історичні події розвивалися так, що не можна було не скористатися з тих обставин, які склалися на початку шведсько-російської війни. Мазепа вирішив піти не проти шведського війська, а разом із армією Карла XII стати на двобій із Петром І.
Б. Лепкий з глибоким уболіванням за долю народу змалював ті трагічні події, що настали після з’єднання військ Мазепи і Карла XII. Третя частина епопеї “Батурин” розкриває страшну картину руйнування царськими військами на чолі з кривавим генералом Меншиковим гетьманської столиці – Батурина. Кров холоне в жилах, коли перед очима проходять жорстоко-героїчні картини тієї руїни, якої зазнала столиця Мазепи, тих нелюдських мук і страждань, що випали на долю простого, безневинного люду.
Оповідь Б. Лепкого про трагедію, що прийшла в нашу землю після Полтавської битви, пройнята глибоким болем і сумом, але не безнадією. Адже в далекий світ з думою про Україну йшли сини народу, які не піддалися на царські лестощі, не зрадили ідеалів козацької вольності, національної незалежності. Вони вірили у визволення Вітчизни від царського гніту, пов’язуючи свої надії з козацькими волелюбними традиціями.
“Мазепа” Б. Лепкого н досі є найгрунтовнішим художнім твором про гетьмана України, котрий наважився розірвати кайдани, якими царат скував Україну.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)