Тематика п’єси “Хазяїн” ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ
Серед найкращих п’єс, що поєднують матеріал, взятий з українського життя, патріотизм, здорові народні ідеали та літературно-драматичну майстерність, глибину висновків, уміння бачити загальноісторичний сенс подій, що відбуваються в Україні, п’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” посідає не останнє місце.
Персонажі п’єси – сім’я, помічники, знайомі, що оточують головного героя Терентія Пузиря. Драматург групує події і будує сюжет так, що на наших очах обертається “хазяйське колесо”, об’єднуючи всіх навколо з однією
Заради грошей дозволено все. Закони людські та юридичні відступають назад, бо людина бере у супутники один закон: “Аби бариш, то все можна!” Почавши з добування грошей, бо все нібито свідчить про те, що саме в них щастя, герой непомітно підкоряє життя
Манія хазяїна охоплює і його найближчих помічників – Феногена та Ліхтаренка. Вони дрібніші Пузиря, але головну науку засвоїли: хапай все, що можеш.
Кінець п’єси трагікомічний. Смерть знаходить Пузиря, коли він героїчно ганяється за гусьми. При падінні Пузир відбиває нирки. Дбайливий Феноген уболіваючи за хазяїна, каже фразу, яка є справжнім некрологом життю, присвяченому одній меті: “Беріть ті носилки, що гній виносять з конюшні…” А головне те, що хазяїн тільки схвалив би таку розпорядливість.
Помираючи, Пузир лишається вірним собі. Його турбують хворі вівці. Драматург укладає в уста героя слова, що несподівано знижують ефект комічності підносять фінал п’єси до трагізму. Турботливий селянин, що піклується про худобу, бо її шкода, а не тільки тому, що вона дає прибуток – таким бачимо Терентія Пузиря. І, як у Гоголя, “невидимі сльози” над загубленою душею і життям охоплюють читача.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)