Засудження ненаситної жадоби до збагачення у п’єсі І. Карпенка-Карого “Хазяїн”

І. Карпенко-Карий справедливо вважається засновником української реалістичної драматургії. Саме в його п’єсах були порушені проблеми, які хвилювали суспільство після скасування кріпацтва. Розвиток капіталістичних відносин призвів до появи і зміцнення нового класу – сільської буржуазії. Його представники стали героями кількох творів драматурга. Перший етап того процесу відтворений у комедії “Сто тисяч”, а своєрідним продовженням теми є п’єса “Хазяїн”. Головний персонаж твору – мільйонер, сільський глитай, або куркуль.

Він уже має все те, про що мріяв герой попередньої п’єси Калитка, але на досягнутому не зупиняється.

“Хазяїн” – комедія про ненаситну жадобу до збагачення. Саме ця “хвороба” Пузиря зробила його смішним і жалюгідним водночас. Все життя Пузиря підкорено одній меті, для здійснення якої не існує ні заборон, ні законів. “Аби бариш, то все можна”, – не приховує сімейних принципів дружина Терентія Гавриловича. Комедія знайомить нас з цілим “набором” засобів збагачення Пузиря. Заради вигоди він іде на злочин – допомагає шахраю-“банкроту” переховати овець. З цієї події, до речі, розпочинається

сюжет. Заради грошей Пузир експлуатує наймитів, сплачуючи їм копійки і майже не годуючи їх. Прагнення до наживи керує ним у стосунках з дочкою, яку він хоче видати заміж за багатого поміщика-нелюба.

Взагалі, на мою думку, бажання бути заможним не є недоліком людини. Хіба погано – мати все необхідне і не думати щодня про шматок хліба? Але ж справа у тому, для чого потрібне багатство, яка його мета і призначення. У Пузиря ніякої мети не було: “стяжания заради стяжания”. Він не дбає про власне здоров’я, економлячи на лікареві. Йому шкода купити новий халат, новий кожух. Десятиріччями ходить у подертому одязі, харчується найпростішою їжею. Може, його хвилює духовне багатство? Навпаки, це безкультурна людина. Мільйонер Пузир не хоче пожертвувати гроші на пам’ятник Котляревському. “Степи Гоголя” його теж не бентежать – яка з них вигода!

Комедія закінчується тяжкою хворобою героя, якому залишилися лічені дні. Але навіть ця драматична обставина викликає не співчуття, а сміх. Це ж мільйонер погнався за гусьми, які посміли зробити йому “потерю”!

Висміюючи свого героя, Карпенко-Карий переконує нас у тому, що ненаситна жадоба до наживи руйнує людину, спотворює її. Пузир здебільшого викликає сміх, але ж це сміх засудження, заперечення. Подібні “хазяї” живуть на світі, не приносячи нікому радості. Від них, по суті, немає користі ні суспільству, ні близьким. Справді, хто користується багатством Пузиря? Ніхто, навіть і не він сам. Кого він підтримав у житті, кого пригрів біля себе? Навіть близька смерть Терентія Гавриловича не пошкодила п’єсі залишитися комедією! Багатство заради багатства не може бути добром – до такого висновку підводить нас І. Карпенко-Карий.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Засудження ненаситної жадоби до збагачення у п’єсі І. Карпенка-Карого “Хазяїн”

Categories: Шкільні твори

Links