Тема любові й дружби в лірику Пушкіна
Багатий і різноманітний мир лірики Пушкіна. Немаловажну роль у його Творчості займає тема любові й
Дружби. Вірші Пушкіна яскраво відбивають відношення поета до цих видів почуттів. Пушкінська поезія особливо
Романтична в другий період його творчості – південний період. У цей період і були написані Пушкіним
“південні” поеми.
У поемі “Цигані” два надзвичайних герої: Алеко – людина, що зіпсована цивілізацією. Він з
Міста спрямовується до циганів, тому що цигани – діти природи. Довірливі, нехитрі, вони
Приймають
Циган. Алеко вбиває їх обох. Героя виганяють із циганського плем’я. На думку Пушкіна, у любові не можна
Бути егоїстом. Пушкіна проповідує самозречення в любові. Любов – це турбота про ту людину, який
Любиш, навіть якщо заради цієї турботи потрібно відректися від любові. Пушкіна засуджує Алеко за його ревнощі до
Земфірі. Поет говорить, що не можна позбавляти життя іншої людини.
…Залиш нас добра людина!
Ми дикі, немає в нас законів,
Ми не терзаємо, не стратимо,
Не потрібно крові нам
Але жити з убивцею не хочемо…
В “Бахчисарайському фонтані” Пушкін теж виражає своє відношення до любові. Поет засуджує Заремові за
Те, за що засуджує й Алеко: за ревну любов до хана. Крім південних поем Пушкін написав дуже багато
Невеликих віршів на тему любові й дружби. Поезія Пушкіна – це розгул на бенкеті життя. Любов в
Пушкіна – це животворяща сила. Пушкіна проповідує самозречення від любові заради щастя улюбленого
Людини. Вірш “Я вас любив…” відбиває ці переконання Пушкіна:
Але нехай вона вас більше не тривожить,
Я не хочу засмучувати вас нічим…
Поет не хоче тривожити улюблену жінку заради свого щастя.
Як дай вам бог улюбленої бути іншим…
Він бажає їй усього, чого бажав би собі в її положенні. Ці рядки свідчать про відношення
Пушкіна до любові, що виражається також у вірші “ДО***”. Вірш “ДО А. П. Керн” Пушкін
Написав у Михайлівськім, де він зустрів Ганну Петрівну Керн, племінницю Осиповых. Пушкіна дуже романтично
Показує образ своєї коханої: “дивовижне мгновенье”, “геній чистої краси”. Поет називає голос
Ніжним, намагаючись якнайкраще створити образ своєї коханої. Наступили важкі роки изгнанья:
…Тяглися тихо дні мої.
До нової зустрічі Пушкін приходить із відчуттям повноти життя:
И серце б’ється в упоенье…
Сльози, любов, вдохновенье – от супутники справжнього життя Пушкіна. Пробудження душі відкрило
Пушкіну можливість захвату творчістю, вдохновенье, а разом з тим – захват життям і любов’ю,
Венчающей цю повноту життєвідчування. Пробуджена душа розкрилася й для творчості, і для сліз, і для
Любові. У цьому вірші виділяються три стани душі поета. Перший стан душі – коли перед
Поетом з’явилася краса, що він добре запам’ятав. Другий стан – у момент щиросердечного гноблення,
Коли спогад втрачений. Третє – краса з’являється знову, і поет одержує приплив вдохновенья.
Любов представлена у вірші не на однакових правах із вдохновеньем і слізьми. Любов у житті й
Творчості Пушкіна завжди була пристрастю, що втілює в собі відчуття життєвої повноти. Пушкіна був
Сам щедрий на дружбу, тому він завжди мав багато друзів, яким присвятили вірші. Вірш “И. И.
Пущину” було написано Пушкіним у Михайлівськім. Пущин був першою людиною, що відвідав поета в
Посиланню, незважаючи на заборону. Пушкіна ніжно озивається про друга:
…Мій друг безцінний…
Після закінчення ліцею випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був
У посиланні, воно не раз надсилало друзям своє вітання. Поет сердечно звертається до колишніх ліцеїстів,
Говорить про їхню дружбу. Багато віршів Пушкіна зігріті ніжністю, почуттям любові до друзів. Це ми бачимо в
Вірші “19 жовтня 1825 року”. Поет не любив багате суспільство, йому приємніше було тісне коло друзів.
Пушкіна поєднувало з його ліцейськими друзями кипіння розуму, любов до мистецтва. Така дружба сама
Висока, найглибша.
Такий високий зміст вкладає Пушкін у розуміння почуття любові й дружби.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)