Тема дружби в лірику А. С. Пушкіна

Тема дружби проходить через всю творчість Пушкіна, починаючи з ліцейського періоду й закінчуючи останнім роком життя. Пафос дружньої лірики ліцейського періоду складається в складанні якоїсь опозиції классицистическим цінностям. Лірика Пушкіна цього періоду насичена анакреонтической тематикою, що складається в оспівуванні епікурейських цінностей. У вірші “Бенкетуючі студенти” поетизується весела гулянка, виспівується вино й радості безтурботного дружнього спілкування:

* Скоріше скатертина й келих!

* Сюди, вино златое!

У

цьому посланні, як і у всіх інших посланнях ліцейського періоду, Пушкін призиває всіх саоих друзів залишити хвилювання й турботи світла й приєднатися до інтимного кола друзів, об’єднаних закликом: “Блаженний, хто веселиться в спокої, без клопоту…” Спокій, безтурботні веселощі, шумний бенкет друзів – от що становить, на думку поета, людське щастя. Як і поети-сентименталісти, Пушкіна ставить почуття дружби вище суспільних і державних благ:

* И стануть самі царі

* Заздрити студентам!

Саме коштовне в дружбі Пушкін бачить у сердечності й щирості друзів. Почуття серцевої прихильності до своїх друзів

Пушкін пронесе через все своє життя, воно присутнє навіть у цивільній ліриці петербурзького періоду.

Поетам-Декабристам дружба бачився як сполучник людей, одержимою однією ідеєю. Пушкіна у своїй цивільній ліриці не приемлет такий сугубо практичний погляд, і почуття дружби в його віршах у цей період виглядає інакше, чим у декабристів. Висока мета не повинна виключати насолоду дружнім спілкуванням, навіть навпаки, дружба стає опорою й підтримкою в цивільному служінні боргу й Батьківщині. З’єднання інтимного почуття дружби, так само як і любові, з високими цивільними почуттями відбито у вірші “До Чаадаєва”. Поет призиває адресата до високої мети не тільки як політичного однодумця, але і як друга, що підкреслено звертаннями типу: “мого друга”, “товариша, вір…”.

У цей же період Пушкін починає розробляти у своїх віршах тему волі, і дружба стає як би “третім компонентом” у ряді “любов і таємна воля”. У вірші “Послання до кн. Горчакову” дружнє спілкування стає як би грунтом цієї волі. Але друзі не вічні, дружні бенкети відбуваються усе рідше й рідше, наступає розчарування й у цивільних ідеях. Пушкіна їде в південне посилання, де виявляється цілком охоплений романтичними настроями. Дружня лірика в цей період творчості поета дуже своєрідна, романтик не шукає спілкування із друзями, він пориває зі своїм минулим. Всю нечисленну дружню лірику цього періоду чітко характеризує вірш “Дружба”. Мотив цього вірша потім підхопить Лермонтов, і це стане лейтмотивом його лірики.

У Пушкіна тепер друзями стають море й гори, але з ними поет не може бути на рівних, хоча й говорить про шум моря, прощаючись із ним, що цей шум – “як друга ремство тужливий, як заклик його в прощальну годину”. Уже саме по собі вірш “До моря” є прощальним. Романтизм у начерках поета переміняється философичностью й тонким ліризмом. Тема внутрішньої волі вибору кожної людини звучить і в дружній ліриці поета. Дружні почуття не залежать від політики, у них ми вільні.

У вірші “19 жовтня 1827”, написаному на річницю відкриття ліцею, Пушкін говорить про те, що він як і раніше пам’ятає про всіх своїх друзів, де б вони не були. Для нього вони всі рівні – і ті, хто на “царській службі”, і ті, хто в “похмурих прірвах землі”. “Я гімни колишні співаю”, – зізнається поет у вірші “Арион”. Пушкіна залишається як і раніше вірний своїм друзям-декабристам’ і підтримує їх у важкий для них година своїм знаменитим посланням у Сибір “У глибині сибірських

Руд”

* Друзі мої, прекрасний наш сполучник!

* Він, як душу, нероздільний і вічний,

Викликує Пушкін у вірші “19 жовтня”. Але в цьому вірші, написаному до ліцейської річниці, уже чітко проглядається тема самітності. Поетові невимовно боляче й смутно тому, що з ним зараз немає його друзів. Ці настрої усе більше заволодівають Пушкіним, і кожне наступне “19 жовтня” пофарбовано в більше похмурі тони. Уражений смертю Дельвига, Пушкін пише: “И думає, черга за мною…” Вірш “Чим частіше святкує Ліцей…” теж наповнено смутком.

Отже, наприкінці життя, переживши “бур порив заколотний”, Пушкін знову вертається до ліцейської Теми, але тепер вона звучить по-іншому. Вірна думка критика про те, що “ліцей ставав у свідомості Пушкіна ідеальним царством дружби, а ліцейські друзі – ідеальною аудиторією його поезії”, хоронителями культу дружби, тему якої Пушкін проніс майже через всю свою творчість. У вірші, написаному в 1836 році, поет зі смутком згадує:

* Була пора: наше свято молодий

* Сіяв, шумів і трояндами вінчався,

* И с піснями келихів дзенькіт мішався,

* И тесною сиділи ми юрбою…

* …Тепер не те…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тема дружби в лірику А. С. Пушкіна

Categories: Нові твори

Links