Тарас Шевченко – національний пророк
Знедоленому безправному українському народові потрібен був великий муж, що мав би відвагу говорити один за всіх. Потрібен був речник, новий Боян, патріарх, подвижник, пророк. Таким став Тарас Шевченко. Це поет, даний Богом. Спів Шевченка був “… воістину гуком воскреслої труби архангела”, пише Куліш у “Спогадах про Шевченка” і називає його національним пророком.
Пророка не можна призначити, вибрати. Лише обрана Богом людина здатна мужньо і відверто говорити всім і всюди правду. Проте у світі споконвіку існують і лжепророки, пророки
“Пророк бачить те, чого інші не добачають.
Пророк передбачає майбутнє
Але передусім пророк розмовляє
З Богом і виголошує його істиним
Перд лицем народу”.
Євген Сверстюк. “Блудні сини України”.
Саме таким був Тарас Шевченко. Він бачив те, чого не хотіли та й не могли бачити інші, і сміливо говорив до свого народу, спираючись на авторитет Божого слова.
Біографи свідчать, що Шевченко від молодих літ знав і до смерті возив із собою Святе Письмо,
Згодом у Петербурзі, великий Карл Брюллов велить своєму улюбленцю-учневі брати малярські теми з Біблії, бо там все “просто і зграбно”. Молодий слухач Академії мистецтв, прислухаючись до порад митця-вчителя не тримає у себе на квартирі іншої книжки ніж Біблія, “Анархарзісової подорожі”, та історії Галіса (Б. Лепкий “Про життя і твори Тараса Шеченка”).
Саме тоді, коли Шевченко перебував на вершині свого натхнення і промовляв огенним словом, як посланець з неба, в Києві склався гурт молодих людей, що поклали собі завдання творити визвольні та братолюбні ідеї. Назвавшись Кирило-Мифодіївським братством, члени його свою діяльність планували у ракурсі пророчих слів Ісуса Христа: “І пізнаєте правду, а правда вас вільних грабить!” (Ів. 8:32). На перстнях братчиків був напис: “Пізнайте істину, і істина звільнить вас”. Такі просвітительські ідеї і були особливо близькі співцеві темного, знедоленого віковічним ярмом, народу.
Шевченко – патріот, народолюбець і віруючий християнин, бо саме віра Христова підняла ідею збратання народів, вирівнюючи прірви між вільним чоловіком і безправним рабом, у проповідувала всесвітній мир, свободу і любов. У його голові ідея повалення кріпатства й визволення рідного народу зливалася з проповіддю християнства, він руйнував царство насильства, сатани, деспотизму, щоб збудувати царство Боже, державу волі і правди.
Шевченко міг освоїти виражальні засоби Біблії саме тому, що пройнявся духом біблейних книг. Згадуючи про багатющий арсенал думок і почуттів, почерпнутих поетом із Біблії, літературознавець В. Щурат писав: “Дсь якийсь поетичний образ, десь якусь оригінальну гадку Святого Письма може присвоїти собі перший-ліпший поет. Зробити філософію Святого Письма своєю філософією, се може тільки справжній біблієць яким був Шевченко”.
Лейтмотивом більшості його творів є поєднання любові до Бога і милосердя до ближнього. А це основа християнського вчення. Людину хоче бачити Шевченко передусім як відображення “образу Божого”.
Беликй поет – пророк несе християнський ідеал згарманізованої людини, що живе у згоді з собою. Життєва позиція його полягає у тому, щоб жити за Божим законом і актом свобідної волі обирати, свою дорогу (Є. Сверстюк, “Блудні сини України”). Звідси зрозуміла його боротьба зі сваволею сильних світу і не сприйняття тих, хто втрачає подобу Божу. Дуже характерний для Шевченка штрих: у важкі хвилини перед ним завжди стоїть Бог, рпро це засвідчує і той факт, що слово “Бог” у його творах зустрічається більше, ніж 630 разів.
Про авторитетність Божого слова для поета свідчить витяг їз його листа до графині Толстої від 9 січня 1857 року: “Тепер і що лиш тепер я цілком повірив у слово – “Любя, наказуя вы”. – Що лиш тепер молюся до Бога і дякую йому за безконечну любов до мене, за те, що він виправдовув мене. У тому випробуванні очистилося і видужало моє бідне, болящ серце. Воно забрало від очей моїх призму, крізь яку я глядів на людей і на самого себе. Воно навчило мене, як любити ворогів і тих, хто нас ненавидить. А цього не навчить ніяка школа, крім школи досвіду і тривалої бесіди з самим собою”.
“Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословіте тих, хто вас проклинає, і моліть ся за тих, хто кривду вам чинить”, – це слова Ісуса Христа, записані у вангелії від Луки (6:27, 28). Щиро і правдиво сповідається поет, як під впливом дієвого євангельського слова у нього вдосконалюється християнський характер і утверджується християнський світогляд.
Цікаво, що завершуючи свою літературну діяльність, Шевченко видає “Буквар” – посібник для дітей, у якому поряд із думами та народними прислів’ями він поміщає уривки із псалмів (132, 53, 12, 93, 149), а також молитви сподіваючись, що вони сприятимуть вихованню доьрих, нелукавих людей із чистим серцем. Проаналізувавши ці тексти, можна зрозуміти, який поет хоче бачити тих, хто буде вчитися за його “Букварем”.
Отже, бажаючи відкрити очі своєму мудрому від природи, але забитому і пригніченому народові, Шевченко вносить свою лепту у його просвітительство – доступний за ціною (3 коп.) і багатий духовно “Буквар”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)