Т. Г. Шевченко. “Мені тринадцятий минало”. Мотив всеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому і складному світі
УРОК 16
Тема Т. Г. Шевченко. “Мені тринадцятий минало”. Мотив всеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому і складному світі.
Мета. Вчити аналізувати поезію, розкрити роль контрасту та інших художніх засобів у творі; удосконалювати вміння виразного читання; виховувати почуття співпереживання, здатності мріяти.
Обладнання: репродукція картини І. С. Їжакевича “Шевченко-пастух”.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання.
1. Зачитування учнями виписаних
2. Індивідуальна робота учнів з картками.
Картка №1
1. Назвіть особливості жанру балади.
2. Охарактеризуйте петербурзький період у житті Т. Шевченка.
Картка №2
1. Випишіть пестливі слова з балади “Тополя”, розкрийте їхню роль у творі.
2. Що стало причиною ув’язнення поета?
II. Оголошення теми і мети уроку.
III. Виклад матеріалу.
1. Слово Вчителя. На далекому засланні в уяві Т. Шевченка постійно виникали картини рідного краю. Далеко були і широкий Дніпро, і біленькі українські хати, і вишневі садки. А навкруги виднівся тільки
2. Автобіографічні мотиви у творчості Шевченка. “Автобіографічні твори мають цінність тоді, коли несуть у собі не тільки спогади про минуле їх автора, а й художнє узагальнення… Автобіографічні твори повинні давати епізоди з життя автора та одночасно відображати життя певної соціальної групи людей”, – стверджує у своїй книзі П. Неділько. У поезії Т. Шевченка спостерігаємо широкі узагальнення. Дитинство поета було типовим для кріпосницької дійсності. (Для вчителя).
Давайте пригадаємо з вами назви віршів, уривки з яких я читатиму. Які автобіографічні моменти у них висвітлено?
1. В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село…
(Учні можуть продовжити декламування твору “І виріс я на чужині”.)
Поет згадує свою першу подорож в Україну з того часу, як покинув її підлітком. З трепетом у серці відвідав тоді рідну Керелівку. Побачив жахливу бідність кріпаків і непомірну розкіш панства.
2. Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози. Я не знаю,
Чи єсть у Бога люте зло,
Щоб у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!
(“Якби ви знали, паничі”)
У цьому вірші Шевченко розповідає про свої дитячі роки, згадує батьківську хату, в якій життя для сім’ї було справжнім пеклом.
3. А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
У вірші “І золотої, й дорогої” автор змальовує долю дітей-кріпаків, так схожу на його власну. Жаль йому було дивитись на дитину-сиротину, бо сам зазнав цього горя.
4. Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака – Бо я було трохи не голе, Таке убоге – та й куплю Паперу аркуш.
І зроблю маленьку книжечку.
(Можливо, хтось з учнів назве поезію “А. О. Козачковському”),
Тут згадуються роки навчання малого Тараса, його любов до читання, важкі умови життя.
Ви, мабуть, здогадалися, чому ми повторюємо сьогодні автобіографічну поезію. Так, у вірші “Мені тринадцятий минало” теж присутні автобіографічні мотиви. Поезія написана Шевченком 1847 року в Орській фортеці. Перебування в солдатах викликало у поета невимовний біль за безповоротно втраченими хвилинами радості волі, далеким дитинством. Спогади про нього іноді збуджували світлі почуття, які змінювалися смутком, тугою за рідним краєм. У такому стані, мабуть, він написав вірш “Мені тринадцятий минало”.
3. Прослуховування аудіозапису поезій.
4. Робота над текстом.
У поезії розкрито зміни у настрої хлопчика, викликані єднанням з природою, усвідомленням сирітської долі й почуттям вдячності до дівчини, що втішила Тараса-підлітка в горі.
Поділіть вірш на три частини. Дайте їм назви.
Орієнтовний поділ:
1. Веселий, піднесений настрій пастушка.
2. Жорстока дійсність.
3. Щира подруга-розрадниця в горі.
Простежте за зміною настроїв і почуттів головного героя у кожній частині.
У першій частині показано замилування підлітка чудовим навколишнім світом. Піднесений настрій ліричного героя пов’язаний з яскравою природою. У людей теж радісний настрій (“уже покликали до паю”). Але все це було швидкоплинне, ніби сон.
Друга частина контрастна за змістом до першої, написаної в мажорному тоні. Усвідомлення сирітської долі закриває від пастушка осяяний сонцем світ. Тон вірша передає похмурий настрій поета. Драматизм розповіді про долю покривдженого сироти посилюється введенням червоного і чорного кольорів (“сонце почервоніло”, “село почорніло”). Плавна, милозвучна ритміка рядків стає напруженою. Хлопчик немов прокинувся і думками перенісся до чужих ягнят, згадав, що і хати в нього немає. І в дитини хлинули сльози, “тяжкі сльози”.
Похмурі роздуми перервала дівчина. Її співчуття осяяло душу незмірним припливом радості, опромінило надією – і світ одразу став кращим, дорожчим, ближчим, ніж раніше.
5. Словникова робота.
Пай – частина чого-небудь, здебільшого харчів, у вірші вживається в значенні вечеря.
Плоскінь – чоловічі рослини конопель.
“Та недовго сонце гріло, недовго молилось… Запекло, почервоніло і рай запалило” (Т. Шевченко так своєрідно намалював захід сонця, надвечір’я).
6. Підготовка і виразне читання поезій. Першу частину вірша читаємо в повільному темпі, намагаючись передати замилування пастушка природою, його зворушливу ніжність, безмежну теплоту почуттів. Тон читання другої частини – драматичний, гнівний, пристрасний. А третя звучить мажорно.
7. Розгляд поетики вірша. Щоб образи поезії були відчутнішими, зримішими, розглядати їх краще під час повторного читання. Коментуємо їх з участю дітей.
Порівняння: “Мені так любо, любо стало, неначе в Бога” – стало надзвичайно радісно і тепло на душі.
Епітети: “Приязно молилось” – щиро вірилось, з великою надією; “Господнє небо і село” – дуже гарне й любе серцю.
Метафори: “Рай запалило” – знищило спокій, радість, щастя; “Село почорніло” – стало похмурим, непривітним для сироти; “… Небо голубеє і те помарніло” – втратило яскраві барви.
IV. Закріплення вивченого.
Творча робота. Написати твір-мініатюру за картиною І. С. Їжакевича “Шевченко-пастух” (“Мені тринадцятий минало”).
Автор дав картині подвійну назву, бо вона не зовсім повторює зміст вірша. Тут не показано сцени зустрічі Тараса з дівчиною, оскільки засоби живопису неспроможні відтворити в часі душевний стан хлопчика, який передано у вірші. Натомість художник всю увагу зосереджує на постаті пастушка.
Любовно відтворена кожна рисочка зовнішності Тараса. Нахилену над аркушем паперу його голівку пестить сонячне проміння. Розумне личко виражає заглибленість у заняття. Сорочка на лікті подерта. Біля хлопчини великий крислатий капелюх, вузлик з харчами. Зовсім близько пасеться отара овець. Ліва частина картини – соковита зелень землі, синє небо вгорі. Між ними ледь видніється село, темніє синя смуга лісу. В життєрадісний колорит гармонійно вписується далекий вітряк на горі, світла брама і темно-зелені дерева при в’їзді в огороджений панський парк. І тільки цей парк і хмара над ним насторожують своїм похмурим тоном, нагадуючи про тяжкий настрій сироти (невипадково і світла постать Тараса зображена на тлі темного парку).
V. Домашнє завдання.
Вивчити вірш “Мені тринадцятий минало” напам’ять, прочитати автобіографічні поезії “Ми вкупочці колись росли”, “Не молись за мене”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)