Сюжетна основа повести “Собаче серце”
Сатирична повість М. А. Булгакова “Собаче серце” написана в 1925 році. Вона поєднує в собі три жанрово-художні форми: фантастику, соціальну антиутопію й сатиричний памфлет. В основі повести ризикований експеримент. Сложнейшая операція, зроблена професором Преображенським, її приголомшуючі результати – це, звичайно, фантастика. Але для Булгакова вона послужила лише сюжетною основою для розкриття соціальних проблем. Усе, що відбувалося навколо й що йменувалося будівництвом соціалізму, сприймалося Булгаковим саме як експеримент –
Перекручені поняття про вічні цінності й щирі почуття. Переважають тупість, убогість, бездуховність, примітивність. Такому суспільству протистоять люди неординарні, яскраві, мислячі й що почувають. До спроб створення нового доконаного суспільства революційними, що не виключають насильства, методами, до виховання тими ж методами нової, вільної людини Булгаков ставилася вкрай скептично. Наслідку такого втручання
Професор Преображенський у ході своїх наукових досвідів одержав із собаки людини, намагається виховувати ця істота, і в нього є підстави розраховувати на успіх. Але “олюднений” бродячий пес Кулька, що стала Поліграфом Полиграфовичем Кульковим, фактично став втіленням тієї людини, мозок якого послужив донорським матеріалом при операції. Від п’яниці й хулігана Клима Чугункина Кульок успадкував і свідомість свого “пролетарського” походження з усіма відповідними соціальними правами, і повну бездуховність. Із цією подією життя в будинку професора Преображенський і в місті стає з ніг на голову. По Москві ходять самі безглузді слухи про марсианах, що нібито приземлилися в Обухівському провулку, недалеко від будинку професора, про новонароджену дитину, що грає на скрипці
У процесі виховання Шарикова виникає конфлікт високоосвіченого інтелігента професори Преображенський із представником нового життя Швондером. Абсурдність убогих понять представників нової влади особливо яскраво сформульована в монолозі Преображенського, що підсумовує основні принципи соціалістичного способу життя:
“У спальні приймати їжу… в оглядовий читати, у приймальні одягатися, оперувати в кімнаті прислуги, а в їдальні оглядати…”
Швондер норовить негайно перетворити Шарикова з його ще собачими звичками й звичками у свідомого будівельника соціалізму. Гаслами його напичкивает. Энгельса дає почитати. І це все вчорашньому Кульк-те. І виховання Швондера виявилося набагато результативнее, чим наївне бажання професора і його асистента якось облагородити створене ними чудовисько. За порадою Швондера Кульок вибирає собі ім’я Поліграф Полиграфович. Цього імені він не тільки не соромиться, але навіть пишається своїм “удалим” вибором. Деталі його костюма впадають в око, дратуючи зір усякої нормальної людини: “Піджак порваний під лівою мишкою, засіяний соломою, смугасті брючки на правому коліні продерті, а на лівій забруднені ліловою фарбою. На шиї… був зав’язаний ущипливо-небесних кольорів краватка з фальшивою рубіновою шпилькою
Кольори цієї краватки був настільки кидок, що час від часу, закриваючи стомлені очі, Пилип Пилипович у повній тьмі те на стелі, то на стіні бачив палаючий смолоскип із блакитним вінцем. Відкриваючи їх, сліпнув знову, тому що з підлоги, розприскуючи віяла світла, впадали в око лакові штиблети з білими гетрами”. Поводження й логіка примітивною, задавленою радянською системою людей також убогі. Теперішні, реальні, більші почуття в їхньому житті підмінені жалюгідними й виродливими. Герої Булгакова потрясають не тільки своєю тупістю, сірістю, бездуховністю. Люди обмежені дуже часто мають необгрунтовані амбіції. Це люди з великою претензією, і масштаб їхніх амбіцій величезний. Кульок настійно вимагає для себе документів, жилою площі
Він дозволяє собі самі нахабні витівки й при цьому не випробовує сорому. Він робить заяви відносно переписки Энгельса з Каутским, не зрозумівши суті справи. Його наставник Швондер уважає себе повноправним представником революційних мас, вершителем справедливості. З мерзенного почуття заздрості він пише донос на Преображенський, називаючи таких, як він, “псевдовченою буржуазією”. Професор Преображенський – учений зі світовим ім’ям, у Швондера – таємнича людина. Швондер – зарозумілий голова домоуправління, украй самовпевнений. Швондеров, більший і маленьких, автор повести безжалісно висік сатиричними різками. Задатки бездомного, вічно голодного й принижувати пса, що, з’єдналися із задатками кримінальника й алкоголіка
Так і вийшов Кульок – істота, по природі своєї агресивно нахабне й жорстоке. Тільки одного йому й бракувало: відомого революційного гасла – “хто був нічим, той стане всім”. Принципи соціалізму настільки близькі звіриної сутності Шарикова і його якостям, успадкованим від донора, що він досить швидко знаходить своє місце в радянській системі. Швондер, довідавшись про таємниче зникнення Шарикова, є додому до Преображенському, але зовсім не потім, щоб довідатися що-небудь про долю Шарикова, а щоб звинуватити в убивстві Преображенському й Борменталю. Більше того, йому вигідно, щоб у квартирі професора виявили труп Шарикова. Така логіка просто ненормальна. По глибокому переконанню професора, саме така логіка властива розумово недорозвиненим людям, які й стали джерелом розрухи, що панує навколо.
“Новий” соціально – побутовий миропорядок зображується автором у стилі сатиричного памфлету. Використовуючи прийом гротеску, Булгаков показує примітивність і тупість сірого суспільства, протиставляючи йому духовно багатих і яскравих особистостей. При всій фантастичності повести, вона відрізняється дивною правдоподібністю, що говорить про велич і неповторність майстерності Булгакова
(2 votes, average: 4.00 out of 5)