Своєрідність конфлікту в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”
Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” з’явилася новаторським добутком у російській літературі першої чверті XIX століття. У класичній комедії герої ділилися на позитивна й негативних, кількість тих і інших було приблизно однаковим. Позитивні герої звеличувалися й у результаті перемагали, негативні висміювалися й наприкінці, відповідно, виявлялися поваленими. У Грибоєдова ми знаходимо зовсім іншу побудову системи персонажів: герої діляться на представників “століття нинішнього” і “століття минулого”, перших несоизмеримо
Образи, створені Грибоєдовим, яскраві й неоднозначні, нехарактерні для классицистической комедії; нетрадиційний і конфлікт п’єси. Між Чацким і Фамусовым розпалюються бурхливі суперечки про прийнятність різних способів для одержання підвищень по службі й нагород, про значимість суспільної думки, про утворення. Це протистояння не двох людей, а двох мировоззрений, суспільних
Зав’язкою цього зовнішнього конфлікту можна вважати приїзд Чацкого в будинок Фамусова, розвитком – спори й монологи героїв (“А судді хто?”, “От те-те, всі ви гордії!”), що наростає нерозуміння й відчуженість. Кульмінація – бал, точніше визнання Чацкого божевільним, ця сцена – апогей неприйняття й нерозуміння одним “табором” ідей і поглядів іншого. Нездатне задуматися й пояснити для себе поводження Чацкого, фамусовское суспільство знаходить найбільш легкий спосіб – визнати його божевільним. Розв’язка – від’їзд Чацкого з Москви
У цілому конфлікт у комедії дозволений, тільки залишається незрозуміло, хто ж все-таки переміг: Чацкий з новими ідеями, за яких, мабуть, Майбутнє, або дворянське суспільство, численністю й тупою переконаністю у своїй правоті вынудившее його бігти. З історичної точки зору такий варіант суспільного конфлікту нерозв’язне: протистояння старого й нового мирним шляхом розв’язатися не може. Однак у комедії відносини конкретних героїв, Чацкого й фамусовского суспільства, з’ясовані до кінця: вони глибоко нехтують один одного, не хочуть мати нічого загального; конфлікт у літературному змісті розв’язний, у загальнолюдському – немає. Іншої не менш важливий конфлікт – особистий: як і раніше закоханий Чацкий і змінився за час його відсутності, що полюбила Молчалина Софія
Три роки мандрівок не остудили почуття Чацкого, і, повернувшись, він сподівається на взаємність. Однак Софія зустрічає його по-светски радо, а коли він глумливо озивається про Молчалине, тон її стає холодним і ображеним. Імовірно, перше згадування Чацкого про Молчалине і є зав’язка цього конфлікту, що укладається в тім, що Софія намагається сховати свої відносини із секретарем батька й одночасно вразити Чацкого, а той у свою чергу силкується розгадати таємницю коханої й повернути колишню Софію, що була йому близька
Тим часом Софія, неординарна й нетипова для московського суспільства дівчина, – єдина, хто протистоїть Чацкому в суперечках на рівні. Навіть Фамусов затикає вуха й отстреливается загальними положеннями своєї моралі; лише в Софії вистачає дотепності й такту, щоб відповідати Чацкому чітко, виразно і їдко. Їхні відносини стають більше й більше напруженими, Софія говорить про свого колишнього друга: “Не людина – змія!”, Чацкий губиться в здогадах, поки нарешті в кульмінаційній для цього конфлікту сцені пояснення Молчалина з Лізою й потім із Софією не довідається правду. Звістка про зв’язок Софії й Молчалина стає справжнім ударом, який не може витримати закоханість; Чацкий усвідомлює, що перед ним – занепала московська бариш ня, що прийняв для себе “високий ідеал московських всіх чоловіків”: ” чоловік-хлопчик, чоловік-слуга, з жениных пажів”.
Розв’язка тут – знову ж від’їзд Чацкого. Любовний конфлікт, мабуть, дозволений і одночасно сприяє дозволу конфлікту соціального: адже саме Софія з міркувань особистої помсти пускає слух про божевілля Чацкого й саме через Софію Чацкий залишається в неприємному йому будинку, а потім, розчарувавшись у ній, своїй останній надії, їде. “Горі від розуму” – комедія, геніальна по типовості і яскравості обкреслених у ній образів, відносин, по життєвості зображених соціальних протиріч у російському суспільстві 20-х років XIX століття. И. А. Гончарів писав, що Чацкий – образ збірний і з’являється щораз, коли грядет зміна суспільних формацій, коли виникає конфлікт між старим і новим. Такі проблеми, як відносини батьків і дітей, чоловіки й жінки, нових віянь і застарілих форм життя, характерні для будь-якого суспільства, у тому числі й сучасного, тому комедія А. С. Грибоєдова й розглянуті в ній конфлікти залишаються актуальними, хвилюючи й сучасного читача й глядача
(1 votes, average: 5.00 out of 5)