Фамусов і інші… (комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”)

Грибоєдов, був автором декількох добутків, але тільки одна комедія “Горі від розуму” принесла йому знаменитість. Ця п’єса була написана в на-! XIX століття, коли в Росії зароджувалися перші таємні політичні організації. Передові люди Росії, усвідомивши несправедливість положення російського народу, почали поєднуватися в таємні революційні організації. Ці люди розуміли, що росіянин народ, що переміг у війні 1812 року, не заслуговує такого животіння. Назріває конфлікт між прогресивним дворянством і поміщиками-кріпосниками, боротьба “століття

нинішнього” з “століттям минулої”.

И комедія Грибоєдова має таке велике значення тому, що вона була написана саме в цей час і відображає глобальні проблеми сучасності. На мій погляд, комедія дуже цікава своєю композиційною своєрідністю. П’єса має любовну лінію й суспільно-політичну, і ці дві лінії складно переплітаються між собою, розвиваючи ідейний задум

Зав’язка сюжету п’єси має любовний характер, тому що головний герой, Чацкий, приїжджає в Москву через свою кохану дівчину, Софії. У будинку Фамусова на початку він веселий, схвильований, перебуває в гарному настрої й так осліплений

красою Софії, що навіть не зауважує її холодності й відчуження. Чацкий весело розмовляє із Софією, малює влучні уїдливі карикатури на їх загальних знайомих, більшість із яких доводяться родичами Софії

Дівчина із працею приховує своє роздратування. Але коли Чацкий, перебравши всіх загальних знайомих, випадково починає розмову про Молчалине й нелестно озивається про нього, Софія не витримує й кидає убік: “Не людина, змія!” Це була остання крапля, що переповнила чашу терпіння дівчини. Помітивши холодність Софії, розсерджений Чацкий прагне довідатися, кого ж насправді любить Софія. Він вступає в бесіду з Фамусовым, під час якої між ними виникає суперечка на ідеологічній основі

Властиво, тут і відбувається зав’язка суспільно-політичного конфлікту. Чацкий, передова людина того часу, стоїть на позиції прогресивного дворянства. Його ідеали відмінні від ідеалів фамусовского суспільства, де панують низькопоклонство, відсталість, неправда й лицемірство, де про людину судять не по його достоїнствах, а по його багатству й чинові. Чацкому ж все це чужо, для нього головне в житті – приносити користь Росії, служити батьківщині

Ідеалом же фамусовского суспільства є Максим Петрович, що низькопоклонством і лестощами домігся ступенів відомих і заради цього міг “відважно жертвувати задумом”. Цим же ідеалам треба й Молчалин, що поставив собі метою домогтися підвищення в чині й заради цього йде на підлість, причиняючись закоханим у Софію. Чацкий же ці ідеали не приемлет, на цьому грунті й виникає суспільно-політичний конфлікт

Одночасно Чацкий продовжує з’ясовувати, кому ж віддала серце Софія. Тут є два претенденти: Скалозуб або Молчалин. Але Чацкий навіть не може допустити думки про те, що Софія любить Молчалина. Чацкий уважає цієї людини незначним і низьким

Та і яким ще можна вважати людини, що у житті треба заповіту свого батька – “догоджати всім людям без вади”? Але після того як Софія зомліла, побачивши, як Молчалин упав з коня, Чацкий починає розуміти, що обранцем Софії є Молчалин. Але він не хоче цьому вірити, він не може зрозуміти, як Софія, та дівчинка, з якої вони разом росли й мали багато загального, може тепер любити Молчалина. Адже Софія споконвічно була наділена гарними якостями, любила читати, і була досить освічена й розумна, але, живучи в цьому моторошному суспільстві, вона поступово морально деградувала, суспільство придушило в ній все гарне, що в ній було

Чацкий не може довідатися свою Софію, з якої вони раніше багато розмовляли і яка розуміла його. Тепер Чацкому навіть не про що говорити із Софією, але все-таки він неї любить. Софія деградувала настільки, що тепер те, що залучає неї в Молчалине, відштовхує її від Чацкого. Молчалин скромний, покладливий, увічливий і старшим не суперечить, а Чацкий запальний, зухвалий, відкрито висловлює своя думка. Вирішивши помститися Чацкому за невтішні відгуки про Молчалине, Софія розпускає слух про його божевілля, добродії ж Г. Д. і Г. Н. моментально підхоплюють, цю плітку, і от уже вся вітальня говорить про божевілля Чацкого.

Всі гості із задоволенням вірять цьому наклепу. Фа-мусовское суспільство не може простити Чацкому його розуму, освіченості. “Ученье, от чуму, ученість, от причина”, – викликує Фамусов.

Вони не можуть простити йому його передових поглядів. У своєму монолозі про французика з Бордоіль Чацкий виступає проти засилля іноземщини, проти того поверхневого утворення, що давали іноземні вчителі дітям. І діти не одержували глибокого російського утворення, їм не прищеплювали любов до Росії, до російської культури. У монолозі ж “А судді хто?” Чацкий висміює низькопоклонство й лицемірство, а також виступає проти кріпосництва й викриває нелюдське відношення поміщиків до своїх селян

И цей позитивно розумна й чесна людина змушена нести “мильон роздирань”, і ці роздирання подвоюються у зв’язку з поразкою Чацкого в любові. Призвідницею його цькування є кохана дівчина, який він вірив. Любовна лінія п’єси дозволяється сценою за колоною, випадковим свідком якої стала Софія. Тут Молчалин зізнається в любові Лизоньке й розкриває їй свій підступний план. Софія обманута, їй дістався свій “мильон роздирань”, тим більше що мимовільним свідкою цієї сцени також був і Чацкий.

Любовний конфлікт і суспільно-політичний дозволяються одночасно. Любовна лінія закінчується відкиданням Чацкого, а суспільно-політична – його від’їздом з Москви: “Геть із Москви! сюди я більше не їздець”. Чацкий їде з Москви. “Чацкий зломлений кількістю старої чинності, нанеся їй у свою чергу, смертельний удар якістю чинності свіжої”, – скаже про нього Бєлінський

Не дивно, якщо Чацкий виявиться в 1825 році на Сенатській площі, таке теж можна припустити


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Фамусов і інші… (комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”)

Categories: Нові твори

Links